Волобуєв Матвій Олександрович

Дата та місце народження: 30 жовтня 2003, м. Київ.

Дата та місце загибелі: 22 грудня 2024, н. п. Кам'янське Василівського району Запорізької області.

Підрозділ (звання, посада): Сержант, заступник командира відділення спецпідрозділу «Реванш» Генерального управління розвідки Міністерства оборони України (в/ч А0515).

Позивний: «Буєв».

Обставини загибелі: Загинув від ворожої кулі в ближньому стрілецькому бою під час відбиття ворожої контратаки.

Нагороди:

• Відзнака Головного управління розвідки МО України за мужність, героїзм та успішне виконання бойових завдань - медаль ГУР «За бойові заслуги»;
• Медаль ГУР «Сміливець» III ступеня.

Життєпис:

Матвій народився і виріс у Києві. Після закінчення 9 класів школи № 220 здобув освіту в професійно-технічному училищі за спеціальністю «Електротехніка». З дитинства мріяв стати гонщиком, а також мав велику любов до тварин, піклуючись про безпритульних, рятуючи їх разом із друзями. У юнацькі роки він активно займався екстремальним велоспортом і регулярно відвідував тренажерний зал.

У 2022 році Матвій вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, на факультет енергозабезпечення та енергоменеджменту, кафедру автоматизації електротехнічних та мехатронних комплексів. Уже в перший рік навчання він проявив себе як лідер, продемонструвавши високі комунікативні якості, і був обраний старостою групи завдяки своїй відповідальності.

Зимою 2023 року, під час канікул, Матвій короткий час перебував у лавах Територіальної оборони в смт. Борова на Фастівщині, куди переїхала його мати. Проживаючи в Києві, він часто навідувався до матері, допомагаючи їй із ремонтом будинку. Вільний час любив проводити за прогулянками Києвом, фотографуючи вечірні краєвиди. Київ та Голосіївський район були йому особливо близькі, і він мріяв оселитися там разом із родиною після одруження.

Матвій був єдиним сином у матері і, вирішивши захищати рідну землю, у червні 2023 року вступив до лав спеціального підрозділу «Реванш» ГУР Міністерства оборони України. Він служив заступником командира відділення і брав безпосередню участь у штурмових операціях. Паралельно з військовою службою він продовжував навчання, однак, після одного семестру на другому курсі, змушений був залишити університет, щоб активно брати участь у бойових діях. Його бойовий шлях вів через Липці (Харківщина), Часів Яр та Запоріжжя.

22 грудня 2024 року вранці, під час відбиття ворожої атаки, група ворогів намагалася прорватися до передових позицій підрозділу. У запеклому бою з використанням гранат та стрілецької зброї вороги були знищені. Проте під час відбиття контратаки Матвій загинув, отримавши смертельне поранення від ворожої кулі. Він загинув на полі бою, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною, у ближньому бою, де проявив свою відвагу та непохитну вірність справі.

Матвій «Буєв» став символом мужності, честі та самопожертви. Його ім’я навіки залишиться в пам’яті тих, хто його знав, як людини, яка не схилила голови перед ворогом і до останнього подиху боронила свою країну. Тіло Матвія забрала смерть, але його дух залишається з нами.

6 лютого 2025 року він був похований на Лісовому кладовищі на Алеї Слави в Києві.

На корпусі факультету, де навчався Матвій, була встановлена меморіальна дошка на його честь. На ній викарбувані слова: «Ким ти є – колись був я, ким я є – ти неодмінно станеш». Саме ці слова були записані на зворотному боці його мобільного телефона.

Вічна пам’ять Герою!