Бойко Віталій Васильович
Дата та місце народження: 24 липня 1973 року, місто Київ.
Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 року, селище міського типу Георгіївка Лутугинського району Луганської області.
Підрозділ (звання, посада): Солдат, стрілець 2-го відділення охорони 1-го взводу охорони 2-ї роти охорони 24-ого окремого штурмового батальйону «Айдар» (в/ч В0624) Збройних Сил України.
Позивний: «Тихий».
Обставини загибелі: Загинув від поранень під час бою в районі селища міського типу Георгіївка Луганської області.
Нагороди:
- Указом Президента України від 27.06.2015 № 365/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно);
- Відзнака «За вірність присязі» (посмертно);
- Відзнака батальйону «Айдар» (посмертно);
- Відзнака «За вірність народу України» (посмертно);
- Відзнака від громади міста Києва «Киянин-Герой» (посмертно);
- Медаль «Честь. Слава. Держава»;
- Відзнака «Герой Голосієва»;
- Орден «Сталевий хрест непереможних»;
- Медаль «Доброволець»;
- Відзнака Православної церкви України Медаль «За жертовність і любов до України».
Життєпис:
Бойко Віталій Васильович народився та виріс у Голосіївському районі міста Києва. Віталій був людиною з глибокими принципами, відданим своєму народові, своїм переконанням і справі. Відзначався неабиякою рішучістю, дисципліною та прагненням до знань. В юності здобув ґрунтовну освіту у еколого-природничому ліцеї №116, де вивчав природничі науки та екологію. Це навчання сформувало в ньому повагу до природи та бажання приносити користь своєму середовищу.
Саме в стінах цього ліцею, 27 травня 2015 року, відбувся важливий для всіх членів навчальної спільноти мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки, що символізувала визнання героїчного внеску наших земляків у боротьбу за незалежність України. Віталій став однією з тих видатних постатей, чия мужність та відвага стали прикладом для наступних поколінь.
Після закінчення навчання Віталій працював водієм в українській оборонній промисловості — у корпорації «УКРІНМАШ», де зарекомендував себе як відповідальний і надійний працівник, відданий своїй справі. Однак справжній шлях Віталія визначила не робота, а прагнення служити Батьківщині.
Під час Революції Гідності Віталій не зміг залишитися осторонь. Він був активним учасником протестів на Майдані Незалежності, де відстоював права людей і прагнув справедливості для своєї країни. Ті події заклали основу його майбутнього рішення — взяти участь у боротьбі на сході України, де розгорнулася війна за незалежність.
З початком конфлікту на сході Віталій добровільно мобілізувався до складу батальйону «Айдар», ставши частиною однієї з найбільш відомих і героїчних частин української армії. Батальйон «Айдар» набув популярності завдяки мужності й рішучості своїх бійців, і Віталій став одним з тих, хто не злякався ворога, а навпаки, боронив свою країну до останнього.
Віталій брав участь у численних бойових завданнях. Він був відомий своєю рішучістю, стійкістю і відданістю справі. Незважаючи на постійну небезпеку, він залишався спокійним і незламним, ставши прикладом для своїх побратимів по зброї. Його патріотизм, готовність до самопожертви та безстрашність в бою стали символами цілої генерації захисників України.
27 липня 2014 року, під час бойових дій поблизу Луганська, підрозділи батальйону «Айдар» брали участь у трьох операціях в районах Лутугиного, Успенки та Георгіївки. Під час виконання завдання Віталій потрапив у мінометну засідку. Того дня батальйон втратив 12 бійців, серед яких був і Віталій. Його мужність і відданість залишили глибокий слід у серцях побратимів і всіх, хто його знав.
Віталій похований у селі Новосілки Києво-Святошинського району Київської області. Він став символом героїзму, стійкості та непохитної віри в свою країну. Своїм прикладом Віталій показав, що справжні герої не шукають слави, а йдуть у бій заради майбутнього свого народу. Його життя — це історія про людину, яка, не вагаючись, стала на захист Батьківщини і до кінця боролася за її незалежність.
Віталій Бойко залишився вірним своїм переконанням до останнього подиху, і його ім’я увіковічнене в пам'яті усіх, хто знав цього відважного та самовідданого сина України.
Герої не вмирають! Вони живуть в наших серцях, спогадах і пам'яті!
Вічна слава Герою!