Макідон Віктор Михайлович
Дата та місце народження: 05.11.1969, м. Ніжин, Чернігівська область.
Дата та місце загибелі: 22.07.2014, м. Слов’янськ.
Служба: прапорщик міліції, БПСМО «Миротворець»
Нагороди:
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня
- Пам’ятний знак «Герой Киянин»
- медаллю «Честь.Слава.Держава»
Особистість героя:
Макідон Віктор Михайлович народився у місті Ніжин Чернігівської області — тихому й затишному куточку України, де формуються щирі, працьовиті й відповідальні люди. Тут пройшло його дитинство, тут він закінчив Ніжинську загальноосвітню школу №15, зробивши перші кроки у доросле життя.
Після школи обрав робітничу професію — навчався на токаря в СПТУ №2. Згодом був призваний на строкову військову службу, яка загартувала його характер і зміцнила внутрішню дисципліну.
У 1990 році розпочав службу в міліції міста Ніжина. Ця справа стала для нього не просто роботою — це був свідомий вибір служити людям і закону. Відданість професії, відповідальність і сумлінність стали його визначальними рисами.
У 1994 році він одружився і разом із дружиною переїхав до Києва. Саме тут продовжив службу в органах МВС України. У 2000 році в родині народився син Михайло — найбільша радість і гордість його життя.
За роки служби він здобув заслужену повагу серед колег і керівництва. Його професіоналізм і відданість були відзначені державними нагородами: медаллю «За сумлінну службу ІІІ ступеня», медаллю «15 років МВС України», відзнакою за 10 років сумлінної служби в МВС України, а також відзнакою «За вірність присязі».
Після завершення служби вийшов на пенсію за віком. Однак справжнім сенсом його життя завжди залишалася родина. Він був дбайливим батьком і люблячим чоловіком, увесь вільний час присвячував близьким.
Особливою сторінкою його життя були спільні захоплення із сином — полювання та риболовля. Це були не просто хобі, а можливість проводити час разом, передавати досвід, виховувати характер. Він чудово стріляв і з радістю навчав цього сина.
Коли в Україну прийшла війна, він не зміг залишатися осторонь. Внутрішнє відчуття обов’язку не дозволило йому жити мирним життям, знаючи, що країна потребує захисту. Він добровільно вступив до Головного управління міліції Київської області та став бійцем батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».
11 липня 2014 року вирушив разом із батальйоном до Луганської області. Брав участь у бойових діях під Попасною та в місті Лисичанськ, виконуючи свій обов’язок перед державою та народом.
22 липня 2014 року, ввечері після повернення з бойового завдання, після телефонної розмови з дружиною та сином, йому раптово стало зле. Причиною смерті стала серцева коронарна недостатність. Попри всі зусилля медиків, врятувати його життя не вдалося.
Він пішов із життя на службі — вірний присязі до останнього подиху.
Пам’ять про нього живе не лише в серцях рідних і близьких. У Ніжинській загальноосвітній школі №15, де він навчався, відкрито меморіальну дошку — як символ вдячності та шани за його життя і подвиг.
Його історія — це історія людини, яка жила чесно, працювала сумлінно, любила щиро і, коли настав час, стала на захист своєї країни.