Щігарцов Руслан Ігоревич
Дата та місце народження: 26.04.1987р., м. Київ Голосіївський район.
Дата та місце загибелі: 04.03.2026р., Населений пункт Зарічне, Вільнянський район, Запорізька облость.
Служба: солдат, оператор безпілотних літальних апаратів. 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини №4955.
Нагороди: Учасник бойових дій. Поданий на отримання нагороди «Комбатантський Хрест» (посмертно).
Особистість героя:
Ну шо, як сказав би Наш Русік – «Погнали, Хулі того життя, АНДЕСТЕНД»
Ми пам’ятаємо Руслана, як діамант адекватності, котрий будь-яку незвичну ситуацію оцінював швидко, справедливо, по-чоловічому. Він був вірним другом, щирою та справедливою людиною, завжди був готовий прийти на поміч. Ми любимо його за просте відношення до складних речей, за його по-хлопчачому, різке але яскраве почуття гумору та безмежної любові до музики. Це був найкращій син, відповідальний брат та дядько, турботливий чоловік і тато двох доньок.
Це була людина яка дуже любила і цінувала музику, він пов’язав своє життя з роботою в музичній сфері, що дозволяло йому відвідати багато країн та познайомитись з відомими людьми.
Він був більше ніж друг, Він був як Брат, однодумцем життя, напарником по роботі. Великий друг сімʼї. З ним було легко у важкі часи. Ми разом цінували мить і наповнювали її сенсом, будували плани на майбутнє… Ти назавжди в серці, назавжди поряд з твоєю родиною…
Це був більше ніж побратим...
Це людина, яка в радості і печалі - завжди підтримував ( і не тільки) шуткував, підбадьорював...
Це людина ,яка навчила верхолазним роботам на Феєрії, та не тільки...
Це людина з якою нестрашно було йти в вогонь та в воду...
Це людина, яка могла чесно і правдиво все сказати в очі...
Братику, тебе дуже не вистачає, дуже сумуємо за тобою.
Пам'ятаємо, любимо... Вічна пам'ять та слава.!!