Коробенко Ростислав Юрійович

Дата та місце народження: 25.09.1995,  м. Київ, Голосіївський р-н.

Дата та місце загибелі: 26.12.2022, поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області.

Підрозділ (звання, посада): Молодший сержант. Помічник начальника групи сил підтримки аеромобільного батальйону, 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Позивний: «Ромео»

Нагороди: Орден «За мужність» ІІІ ступеня 

Життєпис:

Ростислав здобув професію у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва м. Києва», де отримав спеціальність ювеліра (ювеліра-модельєра), огранувальника вставок ювелірних та художніх виробів.

Натура у Ростіка була така душевна, творча. Писав вірші, слухав якісну рок-музику та читав книжки. Обожнював тварин, мав навіть терраріум з птахоїдом та колекціонував її хітин після кожної линьки. Вмів гарно малювати. Робив дуже гарні авторські ювелірні вироби.

Вивчав завжди щось нове, цікавився технологіями та інноваціями в світі цифрової техніки, знав просто все і про все. Любив всесвіти DC та Толкіна (Володар перстнів, Гобіт, Сильмариліон), передивився і перечитав все що існувало на той момент. Ну і як же без рибалки — ходив не часто, але як же ж любив мирно і тихо відпочивати на Десні.

Рідні, друзі та побратими згадують Ростислава як надзвичайно світлу, відкриту, добру та щиру людину. «Ти був розумний, з добрим серцем, Життя любив... Мир захищав ціной свого життя... І ти пішов... Піднявся Ангелом ти в небо І там яскрово зіркой засіяв...! Ми любимо тебе, сумуєм за тобою... І в нашій пам'яті залишишся назавжди ти живим.»

«Ти був із перших хто постав На захист неньки України І не забути вчинок твій Усім наступним поколінням...»

Дружина згадує Ростислава як дуже світлу, відкриту і сонячну людину: «Це була дуже світла, відкрита і сонячна людина хоч і з важкою долею. Посміхався просто завжди, навіть якщо щось йшло не так. Посмішка «голівудська», широка і щира. Пам’ятаю як на весіллі стоїть посміхається, а сльози течуть і очі такі закохані. Я ці величезні добрі очі і посмішку пам’ятатиму усе своє життя. Це був з великої букви - справжній чоловік. Відповідальний, розумний, добрий. Віддавав і допомагав всім чим міг кожному, хто того потребував. Всіх любив, пам’ятав, цінував. Просто обожнював нашу кицю - завжди разом спали, їли, дивились відео. Мав багато мрій, планів та впевнено маленькими кроками до них рухався. Дуже розумна, логічна та добра людина. Усе робив по-своєму, але завжди по совісті. З перших днів війни вже знав, що просто повинен піти захищати рідну землю, країну, місто. Казав: «Я повинен, хто як не ми». Дуже переживав за побратимів і важко переносив втрати тих, кого знав. Це велике горе та біль для всіх, хто його любив і велика втрата для всіх, хто його знав. Наш герой!»

Хрещений згадує: «Пам’ятаю, як зовсім маленьким приходив в гості до нас і мій син катав його верхи на нашому бультер’єрі, якого боялися усі дорослі. А він їде і так голосно сміється. Собака полюбив його і не відходив увесь вечір. Відганяли, щоб не зализав. Дуже теплі, добрі спогади…

Я завжди казав про Ростіка – «золота дитина». І не тому, що він мій похресник, і не тому, що він загинув. Це дійсно так. Що одразу впало в очі – так це його щирість. Іноді наївна, дитяча, але така справжня. Його оптимізм на всі події справді вражав. Ростикові очі відображали бурю емоцій і були виразнішими за почуття. І навіть у скрутні для нього часи він посміхався, як би важко йому не було. Дуже сумно, що така молодь гине зараз на фронті за наше майбутнє. Зрадити їх жертву ми не маємо жодного права. Героям слава!»

Одногрупниця згадує: «Ростислав був надзвичайно відкритою та доброю людиною. Він ніколи не вагався і допомагав кожному, хто звертався до нього у скрутну хвилину. У будь-яких ситуаціях він залишався справедливим, чесно захищаючи правду та ставши надійною опорою для близьких.»

Побратими також згадують Ростислава як неймовірно світлу людину, з підвищеним відчуттям відповідальності, яка ніколи не промовчить, якщо вважає, що людина не права в будь-якій ситуації, незважаючи на статус цієї людини. «За малий період став справжнім другом, з яким можна спілкуватися про будь що, і який викликає щиру посмішку. Велика втрата для рідних, друзів та і всього українського народу».