Синельник Олександр Олександрович

Дата та місце народження:  16 серпня 1978 року,  село Підгірці Обухівського району Київської області.

Дата та місце загибелі: 14 листопада 2023 року, село Синьківка Куп’янського району Харківської області.

Служба: молодший сержант, командир відділення, 61 окремий стрілецький батальйон, що у складі 44-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Нагороди:  орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Життєпис: 

У 1996 році закінчив ПТУ №5 міста Києва за професією столяр будівельний, перкетник. У різний час працював столярем, охоронцем, механіком. До початку повномасштабного вторгнення займався власною справою. Виготовляв вироби з натурального дерева.

Олександр виріс у селі. З малечку навчений любити землю та працювати на ній. Мав трактора, яким орав землі сусідам у рідному селі.

Дуже любив працювати з натуральним деревом. Виготовляв двері, вікна, меблі, міжповерхові сходи. Вдома залишилося багато речей, зроблених з дерева його руками. А взагалі, мав золоті руки. Міг відремонтувати будь-яку річ і техніку.

Був мисливцем та рибалкою. Останньому віддавав майже весь вільний час. «Найкращий відпочинок – це риболовля!» Сам ремонтував та відновлював рибальські котушки. Завдяки цьому його знали рибалки по усій Україні та за її межами.

Зі спогадів побратимів: « Найкращий сержант. Найкращий командир відділення. Майстер саперної справи. Безстрашний, відповідальний, мудрий. Велика людина, мав беззаперечний авторитет та повагу. Працьовитий, розумний, з дуже своєрідним почуттям гумору.

Його відділення називали «Царським». Вони завжди заходили першими та виходили останніми. Хлопці виховані ним – дуже потужні. Вони навіть його втрату стійко сприйняли і будуть мститися, воювати ще жорсткіше.

Воїн, чоловік, батько.»

У Олександра залишилася дружина, донька та син. Діти ростуть, навчаються, досягають успіхів та невдач, і постійно думають «А що сказав би тато?».

Пам’ятаємо, сумуємо, любимо…