Каменюка Олександр Сергійович

Дата та місце народження: 1 серпня 1981 року, Луганська область, Троїцький район, селище міського типу Троїцьке.

Дата та місце загибелі: 19 серпня 2024, Донецька область, Бахмутський район, місто Торецьк.

Служба: старший лейтенант поліції, присвоєно звання капітан поліції посмертно від 11.07.2025 року (№ 1197о/с). Інспектор взводу № 2 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Працював сапером. Підрозділ/бригада: "Лють"

Нагороди:

• Відзнака МВС України «За сумлінну службу» ІІІ ступеня (наказ УМВС України в Луганській області від 13 грудня 2011 р. № 2282);
• Медаль «Ветеран війни» ( від 08.05. 2016 р. ГУМВС України Луганської області «Луганськ – 1»;
• Медаль «15 років сумлінної служби» (наказ МВС України від 20.12.2017 р. № 1398 о/с);
• Медаль «20 років сумлінної служби» (наказ НПУ від 04.07.2024 р. № 1142 о/с);
• Нагрудний знак «Командира штурмової бригади «Лють» (наказ ДПОП «ОШБ «Лють» від 04.07.2024 р. № 991 о/с);
• Комбатантський Хрест від генерала Олександра Сирського (наказ ГК ЗСУ від 05.04.2025 р. № 240) – посмертно;
• Пам’ятна медаль «За оборону Торецької громади» від 06.05.2025 р. (Начальник Торецької міської ВА Василь Чинчик) – посмертно;
• Відзнака «За службу державі» від начальника Торецької МВА В. Чинчик (№ 2395) – посмертно;
• Орден «За мужність ІІІ ступеня» (Указ Президента України В. Зеленського від 04 липня 2025 р. № 453 (знак ордена № 427483, серія ОК №132908) - посмертно.

Життєпис: 

Усе своє життя мій чоловік присвятив службі людям, працюючи поліцейським. Був мужнім, сильним, відповідальним і справедливим. До нього завжди можна було звернутися за допомогою чи порадою. Він мав багато друзів, цінував спілкування, тому його телефон майже ніколи не мовчав.

Поза службою найбільше любив працювати на землі. Із захопленням доглядав сад і город, розводив бджіл, вкладаючи у цю справу багато праці й душі. Мед із власної пасіки став не лише родинною гордістю, а й справою, якою він із задоволенням займався. Також вирощував домашню птицю та нутрій, отримуючи справжнє задоволення від господарювання.

Особливим місцем для нашої родини була дача в Лисичанську. Там ми проводили багато щасливих днів, працювали, відпочивали, будували плани на майбутнє. Сьогодні це місто перебуває під окупацією, але світлі спогади про той час назавжди залишаться в наших серцях.

Ще однією його великою пристрастю була риболовля. Кожну вільну хвилину ми намагалися проводити разом: усією родиною виїжджали на природу з вудочками, насолоджувалися тишею, теплими розмовами та простими моментами щастя.

Він мав гарне почуття гумору, умів підтримати, розрядити напружену атмосферу, подарувати усмішку навіть у непрості часи. Був людиною з сильним характером, великою душею та щирим серцем. Саме таким — люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним другом і справжнім професіоналом — він назавжди залишиться у пам'яті всіх, хто його знав і любив.