Примаченко Володимир Васильович

Дата та місце народження: 21 березня 1965, місто Кривий Ріг.

Дата та місце загибелі: 5 червня 2022, село Миронівка Бахмутського району Донецької області.

Підрозділ (звання, посада): Старший сержант, головний сержант, командир 7-ї стрілецької роти, 242-го окремого батальйону територіальної оборони, 241-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.

Позивний: «Херсон».

Обставини загибелі: Загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну, в населеному пункті Миронівка Бахмутського району Донецької області.

Нагороди:

• Відзнака Ради національної безпеки і оборони України (посмертно);
• Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно);
• Указом Президента України від 13.01.2023 № 20/2023 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
• Указом Президента України від 08.07.2023 № 419/2023 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Життєпис:

Володимир Примаченко народився та виріс у місті Кривий Ріг на Дніпропетровщині. Проте більшу частину свого життя він провів у Херсоні, звідки й отримав свій позивний.

Володимир пройшов війну в Афганістані, брав активну участь у Революції Гідності, а після Майдану разом із побратимами вирушив на схід України, де став учасником АТО у 2014 році. Під час вивозу поранених побратимів з оточеного Луганського аеропорту він отримав осколкові поранення і довго проходив реабілітацію.

З 2015 року Володимир почав працювати у сфері захисту ветеранів, ставши начальником відділу у місті Київ Державної служби у справах ветеранів. З липня 2019 року він очолив Київський відділ Міністерства у справах ветеранів. Володимир активно допомагав воїнам з лікуванням і психо-реабілітацією, його часто називали «Допомога 24/7».

За його ініціативи було видано два томи книги «Нескорені», в яких розповідаються історії реальних людей, які пройшли війну. Володимир також став ініціатором створення в Україні «Дня Добровольця» та «Дня Кіборга». Завдяки його зусиллям була створена Консультативна Рада у справах ветеранів війни та сімей загиблих захисників при Президентові України. Окрім того, він заснував громадську організацію «Українська асоціація інвалідів АТО» і був співорганізатором забігу «Шаную воїнів, біжу за Героя України».

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Володимир знову став на захист рідної землі і мужньо боронив нашу країну від окупантів. Він мав беззаперечний авторитет та повагу серед бойових побратимів.

Незважаючи на другу групу інвалідності, отриману внаслідок війни, з початком повномасштабного вторгнення Володимир став ініціатором і координатором створення загону територіальної оборони Києва.

В середині травня 2022 року рота, якою він командував, укріплювала позиції на Донеччині. 5 червня 2022 року Володимир Примаченко загинув під Бахмутом, зупинивши ворога на позиції, де стався прорив.  Він отримав смертельне поранення від танкового влучання, яке було несумісне з життям. Завдяки його діям, бойове завдання було виконано, а життя інших військовослужбовців було врятовано.

«Краще про війну нічого не знати, але якщо так уже сталося, вважаю, що ніхто не повинен бути байдужим. Людям слід розуміти, що це стосується кожного, просто — кожного», — так свого часу Володимир Примаченко висловився про війну.

«Херсону» посмертно присвоєно звання молодшого лейтенанта.

Похований на Лук’янівському кладовищі Києва, на Алеї загиблих воїнів.

На честь Володимира Примаченка названа одна з центральних вулиць Херсона, розташована в Центральному районі міста, яка сполучає проспект Незалежності з вулицею Сагайдачного.

На фасаді Криворізької гімназії № 60 встановлено меморіальну дошку (29.08.2025):

Примаченко Володимир Васильович поклав своє життя за цілісність та незалежність України. Він був справжнім патріотом, мужнім та хоробрим воїном. До останнього свого подиху Володимир боронив територію нашої країни, віддавши найцінніше — своє життя.

Вічна слава та світла пам'ять Герою України!