Безуглий Віталій Сергійович

Дата та місце народження: 2 квітня 1978, м. Київ.

Дата та місце загибелі: 28 квітня 2023, неподалік населеного пункту Веселе Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області.

Підрозділ (звання, посада): Матрос, гранатометник 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону ОПБр імені гетьмана Богдана Хмельницького (в/ч А0222).

Позивний: «Круглий».

Обставини загибелі: 28 квітня 2023 року Віталій знаходився на бойовому посту, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та народу України. Він загинув від травм, несумісних з життям, отриманих під час ворожого мінометно-артилерійського обстрілу.

Нагороди:

• Указом Президента України від 07.03.2024 № 147/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
• Відзнака від 23.08.2024 «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади» (посмертно).

Життєпис:

Безуглий Віталій Сергійович народився 2 квітня 1978 року в місті Києві. Навчався у столичній середній школі №221. Незважаючи на життя у великому місті, кожне літо дитинства він проводив у селі Велика Мотовилівка Фастівського району на Київщині — у гостях у дідуся, де сформувалася його любов до рідної землі.

З юних років Віталій вирізнявся добротою, відкритістю, життєрадісним характером і внутрішньою силою. Він випромінював мужність і впевненість, завжди був готовий підтримати, допомогти й надихнути інших.

Після закінчення школи вступив до Київського політехнічного інституту, де здобув фах викладача фізичного виховання. Його пристрастю став спорт, особливо регбі — Віталій був одним із найшвидших крайніх гравців, і мав великі плани на спортивне майбутнє. Проте війна внесла свої корективи у його життя.

У 2015–2017 роках Віталій проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції на сході України. Виконував бойові завдання як водій реактивної системи залпового вогню «Град». З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році, в перші дні наступу на Київщину, він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Згодом проходив навчання за кордоном, де опанував спеціальність гранатометника.

За час служби Віталій кілька разів отримував поранення, але після лікування щоразу повертався до строю — боронити Батьківщину зі зброєю в руках. Його рішучість, витривалість і незламний дух стали прикладом справжнього воїна.

28 квітня 2023 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Веселе Соледарської громади Бахмутського району на Донеччині, Віталій загинув унаслідок мінометно-артилерійського обстрілу. До останнього подиху залишався на бойовому посту, вірний військовій присязі та українському народові. Цього разу отримані поранення виявилися несумісними з життям.

11 травня 2023 року Віталія Безуглого було з почестями поховано на кладовищі у рідній Великій Мотовилівці.

23 серпня 2024 року у місті Фастів рідним Віталія — військовослужбовця Збройних Сил України, який мужньо проявив силу духу, честь та непохитність у боротьбі з ворогом під час виконання військового обов’язку і загинув, захищаючи Батьківщину, — посмертно вручили посвідчення «Почесний громадянин Фастівської міської територіальної громади».

Світла пам’ять Герою! Вічна шана та вдячність за його жертовність і любов до України!