Скок Євген Олександрович
Дата та місце народження: 15 квітня 1969, м. Київ.
Дата та місце загибелі: 8 жовтня 2022, смт Воловець.
Підрозділ (звання, посада): Молодший сержант, командир 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу 2-го стрілецького батальону військової частини А0693.
Позивний: «Турист».
Обставини загибелі: Отримав 6 контузій. Лежав у госпіталі м. Слов’янськ. Повернувся у вересні 2022-го, на списання по стану здоров’я – стався другий інфаркт. Через 2 тижні поїхав з родиною на реабілітацію, ще через 2 тижні стався третій інфаркт, несумісний з життям.
Нагороди:
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня;
- Орден «За Мужність і Відвагу»;
- Відзнака «Знак Народної мужності»;
- Орден «Лицарський Хрест Добровольця»;
- Орден «Єдність та воля»;
- Почесна відзнака «Учасник бойових дій»;
- Орден «Ветеран війни».
Життєпис:
Євген Олександрович працював зварювальником в Інституті імені Патона, де з часом очолив цех. Захоплювався підводним полюванням, спортом і туризмом.
З 2014 року активно брав участь у боротьбі проти російської агресії. Батько чотирьох дітей, був цілеспрямованим, відкритим і відданим своїй справі.
У 2016 році через стан здоров’я тимчасово залишив службу. Проте з початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року знову пішов до Збройних Сил України, щоб захищати Батьківщину.
Неодноразово перебував на передовій, мужньо стримував ворога, переживав втрату побратимів. За час служби отримав шість контузій, лікувався у госпіталі міста Слов’янськ. У вересні 2022 року повернувся з фронту, але стан здоров’я погіршився — стався другий інфаркт.
Через два тижні разом з родиною вирушив на реабілітацію, проте ще через два тижні переніс третій інфаркт, несумісний із життям.
Похований у селі Чабани. Він віддав своє здоров’я і життя на захист рідної України, залишившись у пам’яті як справжній герой.
Вічна і світла пам'ять Герою!