Балашов Олександр Олегович
Дата та місце народження: 5 червня 1989, селище міського типу Турбів Липовецького району Вінницької області.
Дата та місце загибелі: 16 травня 2023, село Роздолівка Бахмутського району Донецької області.
Підрозділ (звання, посада): Молодший сержант, командир 1-го механізованого відділення - командир машини 3-го механізованого взводу 11-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону Збройних Сил України.
Позивний: «Sleepwalker_117».
Обставини загибелі: Загинув, захищаючи Батьківщину на Бахмутському напрямку, в населеному пункті Роздолівка Донецької області.
Нагороди:
- Нагрудний знак «Сталевий хрест» - відзнака Головнокомандувача ЗСУ, наказ від 17.02.2023 № 343;
- Нагрудний знак «Золотий хрест» - відзнака Головнокомандувача ЗСУ, наказ від 01.05.2023 № 914;
- Указом Президента України від 07.03.2024 № 147/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєпис:
Олександр Олегович Балашов народився 5 червня 1989 року в селищі Турбів Липовецького району Вінницької області. Перші роки навчання провів у Турбівській загальноосвітній школі №1. З 2000 року разом із родиною оселився в Києві, де продовжив навчання в Спеціалізованій школі №260, здобувши повну середню освіту.
У липні 2007 року Олександр розпочав військову службу в навчальному підрозділі танкових військ військової частини А1414, що дислокувалась на базі навчального центру «Десна» в Чернігівській області, де служив до листопада 2008 року.
Після завершення служби Олександр вступив до Київського гуманітарного інституту, де з 2008 по 2013 рік здобув вищу освіту за спеціальністю «Менеджер зовнішньоекономічної діяльності» із знанням англійської мови.
У 2012 році він одружився, став батьком сина Максима. Олександр працював в столиці на різних посадах, серед яких адміністратор ресторану та бармен, демонструючи своє неабияке бажання працювати з людьми.
Проте, з початком війни в Україні Олександрові довелося змінити барне приладдя на військове, а посаду адміністратора ресторану – на командира машини механізованого взводу. За виявлену мужність та відданість Батьківщині він був нагороджений відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» та «Золотий хрест».
Олександр загинув, захищаючи рідну землю в боях на Бахмутському напрямку, в населеному пункті Роздолівка Донецької області. Відданий син своєї країни, він віддав життя за мир та свободу України.
Останній шлях Олександр пройшов на кладовищі села Турбів, де його поховано з усіма почестями, у рідному Липовецькому районі Вінницької області.
Світла пам'ять Герою!