Історична довідка

Історія Голосієва сягає далеко в глибину тисячоліть. За даними археологів, ще в добу пізнього палеоліту в урочищі Протасів Яр були стародавні первісні поселення мисливців. У Корчуватому знайдено залишки поселення трипільців, а на Лисій горі залишили слід своїх поселень скіфи. Численні могильники зарубинецької культури віднайдено в Корчуватому.

Вперше у літописах Голосіїв згадується лише у грамоті короля Сигізмунда Видубицькому монастирю. Тоді хутір Голосіївський належав до володінь Києво-Печерської лаври.

У XVII ст. митрополит Петро Могила заснував тут пустинь. У XVIII ст. на цих землях закладено великий лісопарк. «Посіяно на голому місці», — казали люди. Звідси, за однією з версій, й з’явилася назва місцевості.

За другою версією назва пішла від однойменного хутора, який був знаний дзвінкоголосими птахами, що жили тут. За іншими — цим словом позначали місцевість, яка на великій відстані «оголена від людських поселень».

Більша територія району - зелена зона від Голосієва до Кончаі-Заспи. Зараз Голосіївський ліс з його унікальною флорою і фауною є одним з найдавніших і найбільших у Європі, він - зелені легені Києва.

Ця дивовижна пам'ятка природи об'єднує Феофанію, Парк культури та відпочинку ім. М.Т. Рильського, і ліс площею майже 150 га. Зелений профіль лісу визначається більш ніж 250 видами дерев і кущів, тут збереглося кілька унікальних дубів віком 400 та 200 років.

Виник Голосіївський район на базі околиці м. Києва — селища Деміївка.

Вимоги часу, потреби соціально-економічного розвитку міста призвели до розширення його границі. Тому у вересні 1918 р. до Києва було приєднано заможне селище — Деміївка.

Після адміністративного поділу міста у 1921 р. у Києві існувало п'ять районів: Деміївський, Печерський, Подільський, Соломенський, Шулявський. У 1937 р. після чергових змін Деміївський район отримав назву Московський. Згодом до складу району ввійшли селища Голосіїв, Академічне, Мишоловка, Китаєво, Феофанія, Ширма, Совки. Після останньої реорганізації у 2002 р. район став називатися Голосіївським. Тепер він простягається від Хрещатика до південно-східних околиць міста. До його складу увійшли селища Корчувате, Чапаївка та інші.

У другій половині XIX ст. — на початку XX ст. на території району з'явилися перші заводи і фабрики, які мали важливе значення у розвитку промисловості не лише Києва, а й держави в цілому. Наприклад, нова транспортна ера у Російській імперії, яка почалася 1892 р., була започаткована завдяки першому трамваю, виготовленому у трамвайній майстерні на Деміївці (завод Домбаля). Після реконструкції в 1930-х рр. підприємство почало випускати ще й тролейбуси (1935 р.), а також забезпечувало капітальним ремонтом увесь електротранспорт. Наприкінці XIX ст. на Деміївці було збудовано спиртово-горілчаний завод. Згодом підприємство реконструювали тут почали випуска­ти нову для тих часів продукцію — каучук. Нині це — ВАТ «Київгума», яке випускає гумовотехнічні вироби для різних галузей промисловості. У 1868 р. тут почав діяти цукрово-рафінадний завод. Вартість продукції підприємства наприкінці XIX ст. становила більше чверті вартості всієї промислової про­дукції міста.

Наприкінці XIX ст. у районі було засноване невеличке кустарне підприємство В. Єфімова. яке виготовляло цукерки. У 1923 році підприємство було перейменовано на честь Карла Маркса. Зараз це Київська кондитерська фабрика «Рошен». 1881 р. на території Деміївки почав діяти медо-пивоварний завод фабриканта Шульца. Салотопне виробництво було представлене єдиним на всю губернію заводом Ш. Бориспільського, де виготовлялось милої і сальні свічки. Також на території діяли спиртогорілчаний завод, 14 цегляних заводів, завод з виробництва отцю, південноросійський склозавод, кілька хлібопекарень, залізнична станція, відділення гільзової фабрики, меблева фабрика та інші.

Але Голосіївський район має не лише потужний промисловий потенціал. Він є справжнім науковим, навчальним та духовним осередком столиці. Життя тут ніколи не зупиняється - наступні покоління голосіївчан вписують в його історію все нові і нові сторінки.