Мельничук Олег Петрович
Дата та місце народження: 23 листопада 1994, село Дубляни, Демидівського району, Рівненської області
Дата та місце загибелі: 15 травня 2024, місто Часів Яр, Бахмутський район, Донецька область
Підрозділ (звання, посада): Старший лейтенант, стрілець бригади "Gurza Group", був прикомандирований до підрозділу ГУР МОУ "Kraken" (в/ч А4643).
Обставини загибелі: Загинув у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області
Нагороди: Нагрудний знак «За зразкову службу» ( Наказ міністра оборони України від 20.06.2023 № 740 ).
Життєпис:
Народився 23 листопада 1994 року в селі Дубляни на Рівненщині. Закінчив Київський національний університет фізичного виховання і спорту України, здобувши освіту тренера з легкої атлетики та викладача фізичного виховання. Працював в особистій охороні, був кандидатом у майстри спорту, захоплювався бігом, велопоїздками й риболовлею.
Щирий, добрий і завжди усміхнений, він умів підтримати оточення та залишав по собі тільки світлі спогади. Справжній воїн за покликанням — мужній, відданий і безстрашний, завжди поруч із побратимами. Загинув 15 травня 2024 року в місті Часів Яр Донецької області, залишивши по собі пам’ять, яка житиме в серцях назавжди.
Олег — людина унікальна. Про нього ніхто і ніколи не міг сказати нічого поганого. Де б він не з’являвся, усі відзначали його щирість, силу і доброту. Завжди усміхнений, він умів заряджати оточення позитивом і залишати після себе світлі спогади. Він був справжнім спортсменом і атлетом: кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, любив біг і довгі велопоїздки. Його тіло і характер були загартовані, мов камінь, а сила поєднувалася з надзвичайною людяністю.
Олег був воїном за покликанням — мужнім, відданим та безстрашним. Завжди обирав непрості шляхи, завжди стояв у перших рядах і ніколи не боявся труднощів. Його тягнуло бути поруч із побратимами, підтримувати їх і йти разом до кінця.
Він умів щиро дружити, любити і дарувати тепло. Для рідних і близьких був справжньою людиною-святом — там, де з’являвся Олег, не могло бути сумно.
Він любив природу, особливо риболовлю. Йому подобалося проводити час біля води, з вудкою, біля вогнища чи в наметі серед лісу. Олег залишив по собі пам’ять, що не згасне ніколи.