Кінаш Орест Мирославович
Дата та місце народження: 26 квітня 1965, село Уличне Львівської області.
Дата та місце загибелі: 29 березня 2023, місто Бахмут Донецької області.
Підрозділ (звання, посада): Старший лейтенант, командир 3-ї стрілецької роти окремого стрілецького батальйону 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Позивний: «Барс».
Обставини загибелі: Загинув поблизу міста Бахмут Донецької області. За два тижні до цього отримав осколкове поранення, однак відмовився від госпіталізації й через 10 днів за власним бажанням повернувся на позиції, де й загинув від осколкового поранення в голову.
Нагороди:
Життєпис:
Орест народився 26 квітня 1965 року в селі Уличне, що на Львівщині. Після закінчення середньої школи, у 1982 році вступив до Вінницького педагогічного університету, де здобув фах викладача військової підготовки та фізичної культури.
З 1985 року розпочав службу в пенітенціарній системі України. Завдяки фаховості, принциповості та відповідальності обіймав керівні посади. З 2005 року працював заступником начальника училища пенітенціарної служби в місті Кам’янське Дніпропетровської області. У 2011 році звільнився зі служби у званні підполковника за вислугою років.
Після завершення служби Орест присвятив себе горам. Став професійним альпіністом і інструктором з гірського туризму. Підкорив не тільки всі вершини Карпат, а й такі вершини, як Ельбрус, Казбек, Ушба, Шхара, Арарат, пік Леніна. Мріяв про підйом на Монблан, запланований на березень 2022 року. Водив туристів у Карпати, на Кавказ, у Киргизстан, Туреччину та Грузію. Для нього гори були джерелом сили, натхнення та гармонії.
Водночас Орест був активним громадським діячем. З 29 березня 2016 року приєднався до організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини росії проти України. Під позивним «СВАН» брав участь у десятках польових місій уздовж лінії фронту — від Маріуполя до Старобільська. Був учасником ювілейної, 100-ої польової місії Truth Hounds. У базі організації зберігається понад 200 документів, автором яких є Орест. Його внесок у фіксацію воєнних злочинів став вагомою частиною доказової бази для міжнародного правосуддя.
З початком повномасштабного вторгнення Орест добровільно став до лав Збройних Сил України. У червні 2022 року очолив 3-ю стрілецьку роту окремого стрілецького батальйону в званні старшого лейтенанта. Його підрозділ утримував оборону на півночі Київської області, а з лютого 2023 року — на східному фронті біля Бахмута.
За два тижні до загибелі отримав осколкове поранення, але відмовився від госпіталізації. Через десять днів повернувся на передову за власним бажанням. Загинув героїчно від осколкового поранення в голову поблизу міста Бахмут Донецької області.
Орест був щирим, добрим, чутливим, порядним і безстрашним. Він — людина великої душі, яка завжди усміхалася, приймала людей з усіма їхніми недоліками, ніколи не зраджувала себе й інших. Надзвичайно любив гори. Мріяв прожити 100 років і до 70-ти ходити в походи.
На його сторінці у Facebook досі залишається напис, який став символом зламаної, але нескореної долі:
«У нас були гори, у нас були крила… літати би… але війной накрило…».
Світла пам’ять справжньому українському Воїну. Його ім’я назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, і в пам’яті вдячної України.
Вічна слава Герою!