Артеменко Артем Андрійович

Дата та місце народження:  19.09.1997, м. Суми.

Дата та місце загибелі:  29.11.2023, на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Діброва, Северодонецького району, Луганської області. 

Позивний: Діскавері

Служба:  Молодший сержант, старший розвідник 3-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3-го батальйону спеціального призначення 12 бригади спеціального призначення  НГУ «АЗОВ», в/ч 3057.

21.05.2019 р – Солдат 199 навчального центру Високомобільних десантних військ ЗСУ в/ч 2900,

18.10.2019р – прийнятий на контрактну військову службу, в/ч А0339.

03.06.2020 – 08.12.2020 р – безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ в Донецьких і Луганських областях.

14.04.2021 – отримав посвідчення УБД (командування ДШВ ЗСУ)

2021р – в/ч А0339, старший солдат

З 10.04.2023р – …– Молодший сержант. Старший розвідник 3-го розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3-го батальйону спеціального призначення 12 бригади спеціального призначення НГУ «АЗОВ», в/ч 3057

Нагороди: 

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
• Звання почесного громадянина м.Суми.

Життєпис: 

З дитинства Артем мав різні захоплення, йому було цікаво все спробувати, розуміти як що влаштовано, вмів добре аналізувати, задавався недитячими питаннями, йому вдавалось знайти спільну мову будь з ким. Цікаво було за цим спостерігати. Син дуже любив бувати на природі, грати в рухливі ігри, кататись на велосипеді. Багато читали, був записаний в три бібліотеки. Вдома було багато настільних ігор. Грали родиною, приходили друзі.

Спорт був обов’язковою частиною його життя. Це були різні види боротьби, футбол, волейбол.

До 7 років займався танцями, в 9 років вчився грати на баяні. На гітарі Артем навчився грати сам, по відео урокам в інтернеті.

На базі школи закінчив повний курс навчання на театральному відділенні. Брав активну участь у спортивному житті школи, захищав честь школи на міських змаганнях.

З 2015 року Артем був учасником гурту «LIVING STREAM» (гітара, вокал). Виступали на різних фестивалях, таких як: «Рок на селі», «Summer-rock», «Молоді голоси», «День вуличної музики», та на благодійних вечорах, присвячених збору коштів для лікування дітей.

Навчаючись в коледжі, брав активну участь у заходах фахової циклової комісії. Був призером міських конкурсів художньо самодіяльності, захоплювався декламуванням, володів акторською майстерністю, грав на музичних інструментах. Активний учасник спортивно-масових заходів коледжу, входив до складу збірної команди з волейболу. Виконував обов’язки старости групи.

Артем мав якості лідера, умів створити ідею, прийняти рішення щодо її реалізації, мотивувати інших до виконання спільних задач. Спокійний, урівноважений, мав стійку життєву позицію, патріотично налаштований. Викладачі згадують, що він користувався повагою і авторитетом серед студентів і педагогів коледжу.

Дипломним проектом обрав зробити табло для спортивного залу. Табло і зараз працює, як пам’ять, яку Артем хотів залишити.

Артем рано почав підробляти, мріяв купити машину. Вивчився на права і ще, навчаючись в коледжі, купив свою першу машину. Після отримання диплому поїхав працювати до Польщі, заробив на навчання в університеті. Повернувся і сказав: "Я люблю Україну. Можна поїздити по світу, та жити буду тільки тут."

Після випускних екзаменів в університеті, був призваний на строкову військову службу, через пів року підписав контракт зі Збройними силами України, де служив у складі десантно-штурмової бригади. Учасник Операції Об’єднаних Сил, учасник бойових дій, а з 2022 року – широкомасштабної війни.

Артем мріяв робити щось важливе і корисне для людства. Він бачив в цьому, взагалі, сенс життя. І щоб це обов'язково - була залучена вся родина. Він казав, що ми всі пов'язані, всі люди. Не може так бути, що комусь погано, а всім іншим добре. Рано чи пізно, всі відчують погано. Так Артем почав казати ще в 2020 році, коли повернувся з ООС. Тому, кожен має на своєму місці робити, що може - важливе і корисне. Спочатку навести лад в своєму житті, потім в родині, потім - нести це далі.

Спочатку плани і мрії були не такі масштабні. Та з початком повномасштабного вторгнення, все змінилось. Артем вирішив далі розвиватись в тому, в чому мав кращий досвід, знання та навички. Це була розвідка.

Після Перемоги він прагнув продовжити служити Батьківщині в лавах Служби безпеки України.

Артем прагнув бути максимально корисним і ефективним, хотів робити більше. Він мріяв стояти пліч-о-пліч з воїнами, до яких у нього була велика повага за таку відданість Батьківщині. Навесні 2023 року пройшов вступні випробування, відбір, і вступив до лав «Азову».

Позивний Тьома обрав для себе «ДІСКАВЕРІ». Як це сталось: з дитинства йому було цікаво все спробувати, розуміти як що влаштовано, досліджував, аналізував, улюблений канал був Discovery, постійно дивився. А там, якраз, про відкриття, винахіди, дослідження, про дивовижний світ, який нас оточує.

Артем мав глибокий, дивовижний внутрішній світ. Тому - для мене, вибір очевидний.

За час проходження служби постійно підвищував свій професійний рівень та військову майстерність. Користувався гарним авторитетом у старших начальників та у особового складу. Побратими, друзі кажуть, що він був справжнім воїном, який знав свою справу, надійним другом, на якого можна було покластись в найскладніших ситуаціях. Ніколи не вагався йти на завдання, був щирим, веселим, відважним, завжди усміхався.

Для Артема була важлива сім'я, підтримка один одного. Сім'я, родина, рід - це були не просто слова. Коли збирались всією родиною, це дуже цінувалось. Ми грали в ігри, ходили в квест-кімнати, віртуальну реальність, відвідували виставки, театр, ходили на каток, брали напрокат велосипеди всією родиною, ходили в кіно, або дивились щось дома, з подальшим обговоренням. Та багато іншого. Зараз ці спогади дуже гріють.

А ще він мріяв про самі прості речі. Щоб ми разом могли об'їздити всю Україну на машині. Зупинятись в різних місцях, ночувати в палатках. Для Артема це було важливо, він відчував себе частиною природи.

В свої 26 років Артем казав що для щастя багато не потрібно, життя – це і є щастя, більше якого не можливо і мріяти.

Я, як мама, хочу виділити важливі риси сина – це людяність, справедливість, щирість і любов до життя. Так само про нього відгукуються рідні, друзі, побратими, знайомі, викладачі, всі, хто його знав. Ми з сином часто нагадували друг другу, що – неважливо скільки днів в твоєму житті, важливо, скільки життя в твоїх днях. Так і було, та ніхто не уявляв, як мало цих днів буде… навіки 26.