Тарахкало Олег Леонідович

Дата та місце народження: 04.06.1976, село Красносілка Вінницької області.

Дата та місце загибелі: 13.04.2022, населений пункт Борова Харківської області.

Підрозділ (звання, посада): Капітан, командир групи спеціального призначення 11-ї окремої роти спеціального призначення 112-ї ОБрТрО ЗСУ (в/ч А7040).

Позивний: «ТОЛ».

Обставини загибелі: Загинув в нерівному бою з противником. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після звільнення Харківщини тіло його було віднайдено і опізнано дружиною, та підтверджено експертизою ДНК.

Нагороди:

• Указом Президента України від 25.03.2015 № 176/2015 за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня;
• Указом Президента України від 29.09.2023 № 647/2023 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, присвоїно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Життєпис:

Народився в селі Красносілка на Вінниччині. З дитинства вирізнявся наполегливістю та жагою до знань, займався гирьовим спортом, здобув звання кандидата в майстри спорту.

У 1993–1997 роках навчався в Одеському інституті Сухопутних військ, отримав фах офіцера військового управління тактичного рівня. Проходив службу у механізованих і танкових підрозділах 128-ї механізованої дивізії, був серед творців україно-польського миротворчого батальйону, який діяв у складі НАТО в Косово.

У листопаді 2005 року розпочав службу в Київській митниці, де пропрацював п’ятнадцять років, спеціалізуючись на боротьбі з незаконним переміщенням зброї та наркотиків. Мав звання радника митної служби ІІІ рангу. Паралельно здобув дві вищі освіти у Київському університеті економіки і права «КРОК» та в Університеті фінансів та митної справи.

Учасник Революції Гідності. З серпня 2014 року — доброволець у складі Національної гвардії України, командир роти спецпризначення. Брав участь у боях на Луганщині, пройшов оточення на блокпосту №32, отримав тяжке поранення. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Попри інвалідність, у лютому 2022 року знову став до строю. Доброволець ДФТГ «Т-2», згодом — командир групи спецпризначення 112-ї окремої бригади ТрО ЗСУ. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину, Луганщину та Донеччину. 13 квітня 2022 року героїчно загинув під час бою поблизу села Борова на Харківщині.

Олег Тарахкало був відданим патріотом і захисником України, для якого гасло «Україна понад усе! І сім’я попереду» стало сенсом життя.

Залишив дружину та двох синів.

Вічна пам'ять Герою!