Портал в режимі тестування та наповнення
Меню
  • Доступність
  • A-
    A+
  • Стара версія
Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація
офіційний вебпортал

Артюх Юрій Іванович

Опубліковано 23 липня 2025 року о 11:28

Дата та місце народження: 4 серпня 1980, м. Київ.

Дата та місце загибелі: 2 вересня 2014, м. Луганськ.

Підрозділ (звання, посада):  Сержант, командир відділення 12-го батальйону територіальної оборони «Київ» 26-ї окремої артилерійської бригади.

Позивний: «Інженер».

Обставини загибелі: Загинув 2 вересня 2014 року, близько 15:00, під час артилерійського обстрілу в Жовтневому районі міста Луганськ — мікрорайон Красний Яр. Виконуючи наказ щодо евакуації матеріальних цінностей взводу з місця дислокації, він від’їхав приблизно на 150 метрів від блокпосту, коли в автомобіль влучили дві міни. Загинув на місці.


Нагороди:


Життєпис:

Юрій Артюх народився і зростав у Києві — місті, яке він щиро любив усім серцем. Початкову освіту здобував у середній школі № 261, а завершальні класи навчався у школі № 111, до якої перевівся задля проходження курсів водіння та основ автомеханіки.

Юрій обрав для себе будівельний фах, а згодом започаткував власну справу — невелике підприємство з виготовлення та встановлення пластикових вікон. У дитячому садочку № 5 і досі стоять вікна, які він разом зі своєю бригадою встановив — як теплий спогад про його працьовиті руки та добрі наміри.

Деякий час Юрій працював у міжнародній компанії «Konica Minolta», де, завдяки своїй наполегливості та порядності, пройшов шлях від водія й завідувача складу до офіс-менеджера і помічника директора. Навіть під час роботи він не полишав навчання — відвідував вечірні курси технічної англійської, а пізніше опанував фах митного брокера. Останні роки працював у Броварах на будівництві, де очолював склад.

Мама згадує Юрія як «золоту дитину»: врівноваженого, працьовитого, доброго й щирого. Він не вживав алкоголю, завжди залишався чесним, вірним другом і справжнім патріотом. Любив подорожувати рідною країною, із захопленням кермував автомобілем.

Коли на схід України прийшла війна, Юрій не вагаючись зробив свій вибір. У квітні 2014 року, будучи студентом 3-го курсу заочної форми навчання Механіко-машинобудівного інституту НТУУ «КПІ», він добровільно звернувся до військкомату.

14 травня того ж року вирушив у зону бойових дій. Служив у званні старшого сержанта, командував стрілецьким відділенням. Попри тяжкі обставини, не хотів тривожити батьків — завжди їх заспокоював, не ділився труднощами й небезпеками фронту.

У серпні Юрій на кілька днів повернувся додому — склав сесію, провів коротку відпустку з рідними. 18 серпня, у день народження батька, попрощався з родиною та знову вирушив на фронт — цього разу на Луганщину.

2 вересня 2014 року, близько 15:00, Юрій загинув під час артилерійського обстрілу в Луганську, мікрорайон Красний Яр, виконуючи наказ з евакуації майна свого підрозділу. Лише за 150 метрів від блокпоста дві ворожі міни влучили в автомобіль — і життя Юрія обірвалося назавжди.

Юрія Артюха поховано на Лісовому кладовищі в Києві.

На фасаді школи № 261, де він колись навчався, за ініціативи однокласників і викладачів було встановлено меморіальну дошку.


Поетична присвята поетеси Ольги Калини «Відпустка»

(джерело: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846835)

Він на війну вертавсь з відпустки,

На все у нього п’ять лиш днів.

В очах ховав краплини смутку,

Сам жартував, всіх веселив.


Єдиний син він у родині,

Пішов Вітчизну боронить.

Де було знать батькам, що нині

Із сином їх остання мить.


Із Днем народження татуся

Ще спозаранку привітав,

Обняв ріднесеньку матусю

І сам пішов — Донбас чекав..


Позаду липи і каштани,

Позаду Київський вокзал.

Десь там Дніпро шумить, кургани,

А попереду — Красний Яр.


Те місце, де його чекають,

На смерть стоять товариші,

Бо там війна, бо там стріляють –

Тривога в нього у душі.


Як друзі там тепер без нього,

Чи всіх застане ще живих?

Він рідним не сказав нічого,

Щоб не тривожились про них.


Скоріше б у Луганськ добратись,

А там, дивись, і — Красний Яр.

Він буде битись, захищатись

Із ворогами у боях.


Відстоїть він свою державу,

Щоби єдиною була,

А Україна, щоб по праву

У мирі і в добрі жила.


Та не судилось хлопцю жити,

Загинув згодом у бою.

Умів Вітчизну він любити —

Лишився назавжди в строю.


Герої не вмирають! Вони живуть у серцях!

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux