Коваленко Олександр Олексійович
Дата та місце народження: 27 березня 1976, місто Київ.
Дата та місце загибелі: 24 серпня 2023 року в столичному шпиталі, внаслідок багаточисельних поранень, отриманих поблизу населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області.
Підрозділ (звання, посада): Молодший сержант, командир групи спецпідрозділу «Шаманбат» (в/ч 0504) ГУР МО. Учасник АТО у складі добровольчого батальйону «Айдар» Збройних Сил України в 2014-2015 роках.
Позивний: «Радар».
Обставини загибелі: 13 липня 2023 року під час форсування Дніпра поблизу села Козачі Лагері зазнав тяжкого поранення внаслідок підриву на міні: втратив кінцівку, але до останнього керував діями свого підрозділу. Помер 24 серпня 2023 року в столичному шпиталі.
Нагороди:
- у 2022 році — відзнака «За мужність при виконанні спецзавдань»;
- у 2022 році — відзнака «За сприяння воєнній розвідці України ІІ ступеня»;
- у 2022 році — пам'ятна відзнака розвідки України - медаль «30 років воєнній розвідці України»;
- у 2023 році — заохочувальна відзнака ГУР МО «Україна - ПОНАД УСЕ»;
- у 2023 році — відзнака «За бойові заслуги» (посмертно);
- у 2025 році — звання Героя України (посмертно).
Життєпис:
Народився 27 березня 1976 року в місті Києві. Навчався у столичній середній школі № 227, яку закінчив у 1993 році. Вищу освіту здобув у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ), який закінчив у 2007 році, а у 2009 році — у Національному університеті внутрішніх справ. Був успішним спортсменом, кандидатом у майстри спорту з боксу.
У 2014 році добровольцем вирушив на фронт — захищати Україну у складі батальйону «Айдар». Проходив службу у 2-й штурмовій роті, відомій як «афганська». Брав участь у запеклих боях проти підрозділів російських військ і сепаратистських угруповань на Луганщині — зокрема, на 29-му блокпосту, у районі шахти «Родіна» та в селищі Золоте-4. Проявив себе як хоробрий і рішучий боєць, неодноразово демонстрував мужність і відвагу під час виконання бойових завдань.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вже наступного дня — 25 лютого — добровільно записався до 204-го батальйону територіальної оборони (в/ч А7373). У складі групи, відрядженої до розпорядження ГУР МО, брав участь у захисті Києва та його околиць — зокрема в боях за Мощун та Ірпінь у березні 2022 року — в один із найважчих періодів оборони столиці. Особисто знищив кількох ворогів зі складу елітних російських підрозділів СОБР і ВДВ. Виявив надзвичайну хоробрість, лідерство та витримку.
З 27 травня 2023 року проходив службу у військовій частині А0515 (ГУР МО України). Брав участь у важливих операціях — зокрема в підготовці й звільненні острова Зміїний, а також у боях під Сєвєродонецьком, Енергодаром, Майорськом і Бахмутом.
Завдяки бойовому досвіду, рішучості та авторитету серед побратимів, молодшого сержанта Коваленка було призначено виконувачем обов’язків командира підрозділу ротного рівня з поданням на отримання офіцерського звання. У березні 2023 року він пройшов курс підготовки молодших офіцерів за кордоном, у країні-партнері по НАТО. Там він вразив інструкторів своїм лідерством, рішучістю та нестандартними рішеннями в умовах бойових дій.
У липні 2023 року підрозділ, яким командував Коваленко, отримав бойове завдання — форсувати річку Дніпро й утримати плацдарм на лівому березі поблизу села Козачі Лагері Херсонської області. 14 липня 2023 року під його командуванням штурмова група перетнула річку та спробувала закріпитися на ворожому березі. Під час спроби просування вглиб підрозділ потрапив під щільний обстріл і натрапив на мінне поле.
Олександр Коваленко, очолюючи групу, підірвався на міні й зазнав тяжкого поранення — втратив нижню кінцівку. Незважаючи на критичний стан, до останнього керував діями підрозділу, забезпечивши злагоджене відбиття атаки, збереження життя побратимів та ефективну евакуацію поранених. Саме завдяки його рішучим діям підрозділ успішно виконав поставлене бойове завдання.
Пораненого сержанта евакуювали спочатку до Херсона, потім — до Одеси та Києва. Попри надзусилля медиків, ампутацію обох ніг та численні уламкові поранення, серце хороброго воїна зупинилося 24 серпня 2023 року — в День Незалежності України.
У нього залишилися син і дочка.
Вічна та світла пам'ять Герою!