Гречишкін Олексій Андрійович
Дата та місце народження: 19 травня 1978, село Гречишкине Новоайдарського району Луганської області.
Дата та місце загибелі: 17 травня 2023, неподалік населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Підрозділ (звання, посада): Солдат, водій-електрик 2-го відділення 1-го взводу безпілотних авіаційних комплексів, батареї безпілотних апаратів дивізіону артилерійської розвідки 45-ї ОАБр імені генерала Мирона Тарнавського (в/ч А2943).
Позивний: «Кум».
Обставини загибелі: Загинув, захищаючи Батьківщину на Бахмутському напрямку, поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Нагороди:
- Нагороджений, за життя, нагрудним знаком «За зразкову службу»;
- Указом Президента України від 19.06.2023 № 336/2023 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Життєпис:
Олексій народився і прожив життя на Луганщині. На службу пішов добровільно за відношенням новоствореної бригади. Його рідні та побратими згадують Олексія так:
Діти та дружина:
“Він був закоханий у життя і природу, любив усе, що його наповнювало. Дуже хотів побачити світ, хоча за життя не так багато де побував. Часто возив нас на відпочинок до озер, лісів, у Крим до його анексії.
Усього в житті досягнув самостійно, завжди прагнув кращого життя для своїх рідних. Він багато чого знав і вмів, але хотів дізнаватися щось нове від своїх дітей та друзів, щоб дивитися на світ під різними кутами. Відчувалося, що татко сприймає життя як пригоду, в якій ще дуже багато незвіданого.
Попри труднощі у житті, татко завжди нас підбадьорював і щиро вірив у краще. Він був тією підтримкою, за якою можна звернутися, коли не знаєш, що робити далі — немов, мав відповіді на усі питання.
Льоша сильно любив, оберігав і турбувався про безпеку і затишок рідних. Він любив і захоплювався своїми дітьми. Насолоджувався кожною хвилиною з ними.
Його усі поважали, бо він міг легко вирішити найважчі кризи, зберігаючи оптимізм і вселяючи його в інших.
Дуже мріяв повернутися додому і відновити цілісність України.
Завжди з нами, в наших серцях, думках, люблячий татко, чоловік, брат, син.”
Кум Царюк, близький друг сім’ї і побратим:
"Олексій, позивний «Кум», прожив принципово чесне і порядне життя. Із його вуст завжди дуже рішуче звучало «Так» і, так само твердо «Ні». Він не любив нещирості, підлабузництва і подвійних стандартів.
Ми познайомились за студенства. Олексій був взірцем в усьому, старостою групи й гуртожитку. Отримавши освіту агронома, влаштувався по спеціальності. Через рік почав працювати на себе, займаючись улюбленою справою: обробляти свою землю. Його господарство не було великим, як для степової Луганщини, але завдяки знанням і наполегливій праці, він мав гарні врожаї.
Війна для Олексія, як і для всієї Луганщини, почалася в 2014р. Військові, що базувалися в с. Чабанівка, добре знають родину Гречишкіних і внесок, який вони зробили для моральної підтримки і створення побутових умов для наших військових.
Повномасштабне вторгнення «Кум» зустрів вдома. В окупації не пробув ані дня, одразу виїхавши на Черкащину. Там була Тероборона: блокпости, окопи і мішки з піском.
У липні 2022р. він приєднався до славетної розвідки 45-ї бригади. Восени дивізіон прибув на Луганщину, де йшла справжня війна, а до рідного дому в окупації було всього 60 км. У мирний час ця відстань долалась за годину.
Зимова компанія була тяжкою. Екіпажі були сформовані, позашляховиків не вистачало. «Кум» був задіяний у декількох екіпажах водієм. Часом у нього було 11-12 виїздів підряд, потім 1-2 вихідних і знову ціла серія виїздів. Він ніколи не жалівся і чітко усвідомлював, що своїми діями наближає перемогу.
Один із його вчинків здивував багатьох, але не тих хто «Кума» добре знав. Екіпажі мінялися кожні два дні, а водієм переважно був Олексій. Командування подало його на державну нагороду. «Кум» від неї відмовився з простою аргументацією: "Дайте її молодим побратимам - це для них буде гарною мотивацією і зробить їх роботу досконалішою. Мені, щоб нищити ворогів, мотивації предостатньо."
Олексій вірив у швидку перемогу, але говорив, що з таким сусідом сталого миру у нас не буде ніколи і нам треба готуватися до наступної агресії зі сторони росії.”
Майор Віталій Матвієнко, побратим і близький друг сім’ї:
“Люблячий батько та чоловік. Луганчанин, справжній патріот, який пішов захищати рідну землю від кацапської навали. Любив землю та важко працював на ній, добре знав та самостійно ремонтував сільгосптехніку і автомобілі.
Олексій з родиною підтримували бійців ЗСУ на Луганщині з часів АТО.
З перших днів у 45-й бригаді показав себе як відповідального, старанного бійця: беззастережно виконував накази, не боявся складних завдань та був зразком для молодших військовослужбовців.
Завжди брав на себе відповідальність і власним прикладом надихав побратимів: щира посмішка, виважена поведінка та мудре слово не давали місця конфліктам та суперечкам. Побратими казали, що Олексій був як батько для хлопців з його екіпажу.
Відповідально ставився та вміло використовував озброєння й військову техніку. Власним коштом підтримував автомобіль екіпажу у боєздатному стані, віртуозно ним керував. Хлопці з підрозділу казали, що по тих дорогах міг проїхати лише Олексій і були завжди спокійні, шо доїдуть на позицію та повернуться назад.
Неодноразово брав участь у важких завданнях, як то - евакуація з-під лінії розмежування, де під загрозою ураження ворожим вогнем, рятував побратимів та техніку.
Завжди будемо пам’ятати щиру посмішку Олексія, його відданість та важку працю, його віру та братнє плече.”
Побратим з екіпажу, старший солдат Дмитро Чорнота:
“Словами важко передати біль втрати, коли прощаєшся з тими, хто був поруч у найважчі моменти. Олексій завжди залишиться в нашій памʼяті як символ мужності та відваги. Він віддав своє життя, захищаючи нашу свободу і незалежність. Він жив і боровся як герой, і таким ми його завжди пам'ятатимемо. Це непоправна втрата для кожного з нас, а ще більша трагедія — для його родини, яка втратила люблячого батька і чоловіка.
Назавжди в строю.
Твій екіпаж «Сова»