Бондар Сергій Дмитрович
Дата та місце народження: 20 травня 1982, село Велика Димерка Київської області.
Дата та місце загибелі: 11 жовтня 2023, поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області.
Підрозділ (звання, посада): Солдат, гранатометник 3-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167).
Позивний: «Єті».
Обставини загибелі: Виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області, Сергій отримав поранення, несумісні з життям.
Нагороди:
- Нагрудний знак «Гвардія» – в 2015 році;
- Указом Президента України від 25.04.2024 № 242/2024 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Життєпис:
Бондар Сергій Дмитрович народився у селі Велика Димерка Київської області.
У 2005 році приєднався до великої залізничної родини, ставши помічником машиніста електровоза. Колеги згадують Сергія як завзятого, дисциплінованого та відповідального працівника, який мав чудове почуття гумору і завжди підтримував добрий настрій у колективі.
Свій військовий шлях Сергій розпочав у 2000–2002 роках, проходячи строкову службу у лавах Збройних Сил України у званні рядового.
У 2015–2016 роках, згідно з Указом Президента України, був призваний до Збройних Сил України для участі в антитерористичній операції на сході країни. Виконував бойові завдання у Донецькій області — поблизу населених пунктів Тоненьке, Водяне, Новоселівка, Піски, обіймаючи посаду механіка-водія бойової машини піхоти ІІІ класу.
У період з лютого по березень 2020 року пройшов підготовку резервістів оперативного резерву першої черги за фахом «гранатометник (ВОС-102)» у навчальному підрозділі.
25 лютого 2024 року, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022, був мобілізований до лав Збройних Сил України, у 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій став на захист рідної Київщини — обороняв Мощун, Бучу, Ірпінь, а згодом продовжив службу на Донеччині.
У серпні 2022 року, під час ворожого обстрілу біля Бахмута, отримав бойове поранення. У лютому 2023 року, в районі шахти «Південнодонбаська №1» поблизу населеного пункту Вугледар, під час виконання бойового завдання був поранений вдруге. Попри важкі травми та погіршення стану здоров’я, після тривалих курсів лікування та реабілітації Сергій щоразу повертався до своїх побратимів, продовжуючи боронити Батьківщину від російського агресора.
Під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу з танків, реактивних систем залпового вогню, артилерії та мінометів позицій підрозділу поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області, Сергій Бондар отримав поранення, несумісні з життям.
Все своє життя Сергій присвятив праці, служінню та родині. Усі його прагнення і досягнення були пов’язані з найціннішим — із сином. Він був люблячим батьком, прикладом справжнього мужнього чоловіка, завжди готовим допомогти ближньому, незалежно від того, знайомий це чи ні.
Бондар Сергій Дмитрович — справжній Герой. Він віддав найдорожче — своє життя — заради миру, свободи та майбутнього України, заради наших дітей.
Його мужність, доброта і відданість назавжди залишаться у серцях рідних, друзів та побратимів.
Вічна слава та світла пам'ять Герою!