Миронов Олексій Валерійович

Дата та місце народження:  19.02.1985, м. Дунайварош, Угорщина, переїхав в Україну у віці трьох років та все свідоме життя проживав в Києві.

Дата та місце загибелі: 10.04.2024,поблизу населеного пункту Кринки, Олешківської міської громади, Херсонського району, Херсонської області.

Служба: старший солдат, начальник електростанції групи енергетичного забезпечення технічної позиції підготовки ракет військової частини А0959; зведена стрілецька бригада Повітряних сил ЗСУ в складі 35-ї окремої бригади морської піхот.

Нагороди: 

• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
• Відзнака Головнокомандувача Збройних Сил України нагрудним знаком «Комбатанський хрест»;
• Нагрудний знак «Честь та пам'ять» Наказ ГК ЗСУ №923 від 18.06. 2024р. (посмертно).

Особистість героя:

 З 1991 по 2002 рр. навчався в загально-освітній школі №209. В 2007 р. закінчив університет ім. Михайла Драгоманова та здобув спеціальність – психолога. 

Олексій був людиною з великим та відкритим серцем, люблячим батьком та турботливим чоловіком, також був вірним другом та справжнім патріотом своєї держави. Він був всебічно розвиненою, доброю та щирою людиною, завжди ввічливим, відповідальним та старанним в роботі,

Був людиною на яку можна було покластися. Працював в мережі магазинів електронної техніки «Фокстром», займав посаду заступника директора.

Найбільшою цінністю для нього була родини. Він мав трьох синів, яких безмежно любив та виховував, із-задоволенням проводив з ними час, особливо на риболовлі.

Коли на українську землю прийшла війна, Він добровільно став на захист Батьківщини. На запитання, чому вирішив піти, відповідав просто «Хто, як не я? Це мій обов’язок. Я хочу захистити свою сім’ю, своїх дітей і свою країну.» Ці слова стали відображенням Його характеру – мужнього, відповідального та самовідданого.

Світла пам'ять Герою. Його подвиг назавжди житиме у наших серцях.