26 лютого 2014 року став переламним в історії Криму. Саме в цей день під стінами кримського парламенту відбувся багатотисячний мітинг кримських татар і проукраїнських активістів проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму. Їм протистояли бійці «Беркута» та проросійські найманці, звезені з усього Криму та «експортовані» з Росії. Протистояння переросло в сутички, внаслідок чого загинуло двоє людей.
Засідання парламенту відбулося наступного дня, але вже за інших умов. Уночі на 27 лютого нерозпізнані до того «зелені чоловічки», які вже тиждень як заполонили вулиці Сімферополя та інших кримських населених пунктів, пішли в наступ і захопили будівлю кримського парламенту. Фактично під дулами автоматів відбулося засідання, на якому уряд Анатолія Могильова було відправлено у відставку, а натомість прем’єр-міністром Криму обрано Сергія Аксьонова, кандидатура якого була «узгоджена з Володимиром Володимировичем Путіним».
Відчути напругу тих днів дають можливість спогади безпосередніх учасників тих подій, зібрані в книзі «Люди «сірої зони». Свідки російської анексії Криму» (https://uinp.gov.ua/.../lyudy-siroyi-zony-svidky...). Вони дають чітке розуміння, що події лютого 2014 року в Криму готувалися задовго до цього в Москві. І що це був далекоглядний план, у якому кримчанам було відведено роль або статистів, або «ворогів-бандерівців». На останню призначили (і досі призначають) кримських татар та проукраїнських активістів, які не змирилися з окупацією («справа 26 лютого» чи доля Володимира Балуха – яскраве тому підтвердження).
Джерело: https://uinp.gov.ua/pro-instytut
