35 років відновлення незалежності України: шлях свободи, який триває
24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято — День Незалежності України. Цьогоріч минає 35 років від ухвалення Акта проголошення незалежності України, який став визначальною подією в новітній історії нашої держави.
24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила незалежність України та створення самостійної української держави. Це рішення стало результатом тривалого шляху українського народу до свободи та державності. Воно спиралося на Декларацію про державний суверенітет України, ухвалену 16 липня 1990 року, а вже 1 грудня 1991 року було підтверджене Всеукраїнським референдумом, на якому українці одностайно підтримали незалежність.
Для українців незалежність і воля завжди були основоположними цінностями. За них боролися покоління українців — у часи бездержавності, репресій та окупації. Саме тому 24 серпня 1991 року варто сприймати не лише як проголошення, а передусім як відновлення незалежності України.
Українська державницька традиція має значно глибше коріння. 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада IV Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною державою. Україна тоді мала всі основні ознаки державності — визначену територію, органи влади, військо, грошову систему, державні символи, власну мову та дипломатичні відносини з іншими країнами.
Це був час, коли Перша світова війна та розпад імперій відкрили можливість для поневолених народів вибороти власну державність. 17 березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада, яка згодом перетворилася на український парламент. 23 червня вона проголосила автономію України, а 28 червня сформувала Генеральний Секретаріат — перший український уряд.
Після більшовицького перевороту в Росії загроза для української державності стала безпосередньою. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом було проголошено Українську Народну Республіку. А вже 7 січня 1918 року більшовики розпочали загальний збройний наступ на Україну.
В умовах війни та наступу більшовицьких військ Центральна Рада остаточно визначилася з необхідністю проголошення незалежності. 22 січня 1918 року IV Універсалом Українську Народну Республіку було проголошено самостійною державою. За документ поіменно проголосували члени Малої ради: 39 — «за», 4 — «проти», 6 — утрималися.
Українці продовжували боротьбу за державність і в наступні роки. 1 листопада 1918 року у Львові відбувся Листопадовий чин, унаслідок якого українська влада перебрала контроль над містом і краєм. 13 листопада було затверджено Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії та запроваджено назву нової держави — Західноукраїнська Народна Республіка. А 22 січня 1919 року УНР та ЗУНР проголосили об’єднання в єдину незалежну державу.
У ХХ столітті боротьба за українську державність не припинялася. У березні 1939 року закарпатці проголосили незалежність Карпатської України та чинили збройний опір угорським окупантам. У червні 1941 року у Львові представники ОУН проголосили Акт відновлення Української Держави.
Ціна цієї боротьби була надзвичайно високою. За ідею вільної України українці боролися зі зброєю в руках і без неї, відбували роки ув’язнення та заслання, проходили через табори, в’язниці та психіатричні лікарні. Незалежність не була подарована — її виборювали поколіннями.
У 1991 році українці отримали історичний шанс відновити власну державність. Проголошення незалежності України стало одним із ключових чинників розпаду Радянського Союзу та остаточної ліквідації комуністичної тоталітарної імперії.
Проте Росія не змирилася з незалежністю України. Після 1991 року вона продовжувала політичний, економічний, культурний та інформаційний вплив, намагаючись зберегти контроль над Україною. Територіальні суперечки, зокрема навколо Чорноморського флоту в Криму та спроба встановити контроль над островом Тузла у 2003 році, газові й торговельні конфлікти стали проявами цього тиску.
Сьогодні Україна знову захищає свою незалежність у боротьбі з російською агресією. Це війна за право українців бути вільними, самостійно визначати власне майбутнє, зберігати свою мову, культуру, історичну пам’ять і державу. Війна за Незалежність України є продовженням багатовікової боротьби українців за право жити у власній державі.
Нині незалежна Україна є важливою опорою безпеки та свободи в Європі. Вільна держава, відповідальне суспільство та потужний сектор безпеки й оборони — фундамент, який дозволяє українцям захищати своє право на гідне майбутнє.
35 років відновлення незалежності — це не лише дата в календарі. Це пам’ять про тих, хто виборював українську державність, і відповідальність тих, хто захищає її сьогодні. Незалежність України триває, а разом із нею триває наша боротьба за свободу, гідність і право самим визначати своє майбутнє.