Домашнє насильство
У 2018 році набув чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , який дає визначення терміну домашнє насильство, його форми, засади та здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Домашнє насильство — діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство має такі чотири форми
Економічне насильство
Форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Прояви економічного насильства:
• моніторинг фінансів іншої людини;
• відмова в доступі до коштів;
• приниження через переваги в матеріальній власності;
• гнів через витрати;
• покарання за щось відмовою в коштах;
• відбирання коштів або документів;
• перешкоджає в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації;
• забирає або не купує їжу, одяг та інші особисті речі;
• заборона працювати чи навчатися;
• примушування до крадіжок, кредитів чи жебрацтва.
Психологічне насильство
Форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Прояви психологічного насильства:
• ігнорування почуттів особи;
• образа переконань, що мають цінність для особи, її віросповідання, національної, расової приналежності або походження; соціального статусу;
• переслідування, залякування;
• погрози вбити чи скалічити;
• підбурювання до самогубства;
• примус до протизаконних дій;
• погрози відібрати дітей;
• приниження особистості;
• постійна критика та насмішки;
• безпідставні звинувачення та формування почуття провини;
• обмеження в самореалізації, навчанні, роботі;
• обмеження в контактах з близькими та друзями, у виборі кола спілкування;
• примушування до спостереження за насильством над іншими людьми чи тваринами тощо.
Фізичне насильство
Форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Прояви фізичного насильства:
• побиття, удушення, стусани, ляпаси, штовхання, щипання, кусання, завдані навмисно;
• насильницьке обмеження мобільності людини, її знерухомлення;
• незаконне позбавлення волі;
• навмисне створення ситуацій, що несуть шкоду для здоров`я;
• змушування до вживання наркотиків або алкоголю через застосування сили чи обман;
• відмова надавати медичну допомогу та лікарські препарати або використання неправильного дозування ліків.
Сексуальне насильство
Форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
Прояви сексуального насильства:
• небажані доторки до інтимних частин тіла без згоди особи;
• примушування до небажаних статевих стосунків;
• примушування до сексу з іншими людьми;
• примушування до збочених форм сексуальних відносин;
• примушування до спостереження за статевим актом між іншими людьми (як також дивитися порнопродукцію);
• примушування займатися до порно-індустрією чи секс-бізнесом;
• примушування до вагітності або аборту;
• обман, шантаж, залякування, що мають на меті примусити до сексуальної близькості або оголення;
• демонстрація статевих органів (ексгібіціонізм).
Домашнє насильство (фізичне, сексуальне, психологічне чи економічне) — є гендерно зумовленим, адже серед його підстав — глибока вкоріненість гендерно зумовленого насильства у патріархальній культурі, яка закріплює нерівність між жінками й чоловіками, визначаючи «традиційні ролі»: чоловік сприймається як «голова родини», що має владу та контроль, а жінка — як підлегла та відповідальна за сім’ю і виховання дітей. Таке насильство часто розглядається як «приватна справа», що заважає втручанню суспільства та правоохоронних органів, адже навіть попри зазначену відповідальність, без прямої заяви потерпілої та відповідальної роботи представників влади ця відповідальність не буде накладена, а радше навпаки — потреба в ній нівелюється виразами на кшталт «справа сімейна, не втручайтеся».
Важливо знати, що свідки — теж постраждалі, а дитина, яка бачить або чує насильство, вважається не просто свідком, а постраждалою від психологічного насильства. Домашнє насильство — це не сімейна справа, це — протиправні дії, які караються законом. Насильство має циклічність, тенденцію повторюватися і посилюватися.
Не можна замовчувати будь-які прояви насильства.
Постраждала особа має право на:
• дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;
• звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
• отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
• безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;
• безоплатну правничу допомогу у порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу";
• повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
• конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
• вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
• відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;
• звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;
• своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;
• інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.
19 грудня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», де були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині щодо відповідальності кривдників.