8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Війна — не привід для тріумфу: Україна вшановує, а не святкує
У 2004 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Цю традицію Україна підтримує вже понад десять років, однак у 2024 році відбулися суттєві зміни у підході до вшанування цих подій. Відтепер 8 травня офіційно відзначається як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, а 9 травня — День Європи.
Це не святкування, а вшанування — зосередження на людських долях, які були зламані війною, і на мужності тих, хто чинив опір нацизму. Такий підхід — це європейське бачення, яке протистоїть радянському "культу перемоги" або "побєдобєсію".
Пам’ять без агресії — сила у спільних цінностях
Ця дата символізує не тріумф, а пам’ять про страшну трагедію й попередження: війни більше не повинні повторюватися. Україна вшановує усіх борців проти нацизму, а також мільйони жертв — військових і цивільних.
Сучасна українська модель пам’яті спирається на принцип «Ніколи знову», а не на агресивну риторику про "можемо повторити". Це є важливим кроком до європейського мислення, де війна не є приводом для гордості, а — трагічним уроком історії.
Перемога — спільне досягнення десятків націй
Україна наголошує: жодна країна не має монополії на перемогу над нацизмом. Це результат титанічних зусиль сотень мільйонів людей і десятків держав. Спроби привласнити перемогу, як це сьогодні намагається зробити Росія, є неприпустимими. Російська влада використовує минуле як інструмент сучасної агресії, забуваючи головне — суть тієї перемоги була в захисті миру, а не його знищенні.
Переосмислення історії — запорука майбутнього
Переходячи до нової традиції вшанування, Україна засвідчує своє прагнення до миру та європейських цінностей. Ми не тільки вшановуємо минуле, а й робимо висновки з історії — щоб подібні трагедії більше ніколи не повторилися.
Факти про Другу світову війну, які варто знати.
Злочинна змова
Друга світова війна стала можливою завдяки змові двох тоталітарних режимів – нацистської Німеччини та комуністичного Радянського Союзу. 23 серпня 1939 року керівники зовнішньополітичних відомств цих держав, Йоахім Ріббентроп та В’ячеслав Молотов, підписали пакт про ненапад, яким поділили «сфери впливу» в Європі. Домовленість між двома режимами дала поштовх агресії щодо Польщі у вересні 1939 року, якою й почалася Друга світова війна.
Планетарний масштаб
Друга світова тривала з 1 вересня 1939 до 2 вересня 1945 року. Війна охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава з населенням близько 1,7 млрд. А воєнні дії велися на території 40 країн. Найбільш руйнівні битви відбулися в Європі. Однак воєнні кампанії охопили й північ Африки, Близький Схід, Тихоокеанський регіон, східну та південно-східну Азію. Деякі держави, яких війна не торкнулася безпосередньо, відправляли на фронт союзні контингенти, наприклад, Бразилія, Австралія, Індія, Канада.
Окупація та воєнні злочини
Для України Друга світова розпочалася 1 вересня 1939. Спершу армія СРСР окупувала західні області України та розпочала репресії проти місцевого населення з проукраїнською позицією.
У 1941-му всю територію України окупували німецькі війська, які принесли наступну хвилю терору та воєнних злочинів. Мільйони українців насильно відправили на роботи в Німеччину. Під час так званих каральних акцій окупанти спалили сотні сіл. Трагічним прикладом є Корюківка. Україна втратила 5 млн цивільних.
Відступаючи, радянська влада використовувала тактику випаленої землі. А німецькі окупанти нечувано грабували Україну.
Вигнання нацистів не принесло справжнього визволення, а знову – хвилю злочинів та репресій.
Під чужими прапорами
Не маючи власної держави, українці боролися з нацизмом в арміях інших країн. В радянській Червоній армії воювали близько 7 млн вихідців з України, приблизно 23% від її загальної чисельності.
Українці також служили в арміях союзників: США, Британії, Польщі, Канади, Чехословаччини.
Щоправда, деякі українці воювали й на боці Німеччини.
Під час Другої світової війни, як і під час Першої світової, українці були змушені воювати один проти одного. Це одна з трагедій «бездержавної нації».
Рух Опору
Найбільш відомі Рухи Опору нацистам у Європі були у Франції та Польщі. В Україні Рух Опору мав дві течії. Першу представляли радянські партизани та підпільники, які боролися з нацистським режимом за більшовицьку владу.
Друга течія – національно-визвольна. У роки Другої світової війни за незалежну Україну проти нацистського та радянського режимів боролися Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія. Цей рух виник у західних областях України, однак швидко поширився в інших регіонах. УПА не склала зброї й тоді, коли Друга світова офіційно завершилася. До кінця існування СРСР радянська пропаганда демонізувала цей національно-визвольний рух.
Геноциди
Окупувавши Україну, нацисти продовжили тут політику Голокосту – знищення єврейського населення. Четверта частина з 6 млн жертв цього геноциду – євреї з території сучасної України.
Символом «Голокосту від куль» в Україні стало київське урочище Бабин Яр. Тут розстріляли майже 34 тис. місцевих євреїв, а також ромів, які підпадали під нацистську політику тотального винищення. Частина українських євреїв загинула в газових камерах так званих «фабрик смерті». У Криму нацисти майже повністю знищили громаду кримчаків, які теж сповідували юдаїзм.
Після вигнання нацистів більшовики здійснили злочин геноциду кримських татар. Огульно заклеймувавши їх як «народ-зрадник», понад 200 тис. людей депортували з батьківщини в Центральну Азію та на Урал. Пʼята частина депортованих загинула через нелюдські умови.
Людяність у нелюдський час
Попри нелюдські умови окупації на межі виживання, українці проявляли героїчні приклади людяності.
Україна займає четверте місце в світі за кількістю тих, кого Ізраїль нагородив званням Праведника народів світу за порятунок євреїв під час війни. На початок 2022 року таке звання отримали понад 2600 українців. Це при тому, що в окупованій Україні покаранням за допомогу євреям найчастіше була смертна кара; а відшуковувати та фіксувати історії порятунку по-справжньому почали лише в період незалежності.
Післявоєнний світ
Картина політичної світобудови, як ми її знаємо, сформувалася після Другої світової війни. Саме тоді відбулися міжнародні трибунали над нацизмом (Нюрнберзький) та його союзниками (Токійський), які вплинули на систему міжнародного судочинства. Були засновані такі міждержавні інституції, як Рада Європи та Організація Об’єднаних Націй. Ухвалена Загальна декларація прав людини.
Водночас СРСР, опинившись у колі переможців, не був покараний за розвʼязання Другої світової разом із нацистською Німеччиною та скоєні ним під час війни злочини. Це заклало міну вповільненої дії. А російсько-українська війна показала, що усталена система міжнародних відносин потребує видозміни.