24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Кожного року в Україні фіксують близько 18 000 нових випадків туберкульозу.

В Україні розроблена Державна стратегія у сфері протидії ВІЛінфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024р. № 564-р, яким передбачено забезпечення належного рівня інформування населення про туберкульоз, його прояви, профілактику, можливості лікування шляхом проведення національної та регіональних інформаційних кампаній.

Одним із завдань Операційного плану заходів з реалізації Стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню на 2024-2026 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2024 р. № 726-р, є забезпечення багатогалузевого та багатосекторального підходу до подолання туберкульозу, який передбачає розробку планів заходів з інформування щодо профілактики, раннього виявлення, лікування та супроводу туберкульозу, в тому числі через систему дошкільної та загальної середньої освіти і систему громадського здоров’я, на національному та регіональному рівнях.

У березні важливо зосередитись на максимально ефективному інформуванні населення для охоплення якомога більшої кількості людей, на нестандартних підходах до проведення інформаційних та інших заходів з використанням усіх можливих каналів комунікації.

З 2000 року завдяки глобальним зусиллям з подолання туберкульозу врятовано 79 мільйонів життів. Це спільне досягнення світової спільноти, залученої до подолання туберкульозу, і ми, зі свого боку, повинні й надалі захищати здоров’я та рятувати життя українських громадян від хвороби, яка є повністю виліковною.

Туберкульоз залишається однією з інфекційних хвороб, від якої помирає найбільша кількість людей в усьому світі. Щоденно від туберкульозу помирає майже 3560 людей та майже 30 000 людей захворює на цю виліковну хворобу, що піддається профілактиці.

Проте захворюваність на туберкульоз та число зареєстрованих випадків зростають третій рік поспіль.

Початок епідемії туберкульозу в Україні був зареєстрований у 1995 р., хвороба досить швидко поширилась.

За офіційними даними загальна кількість хворих на туберкульоз в Україні складає біля 550 тис. людей. Це більше 1% населення, але реальна цифра може бути у 1,5-2 рази більшою. Рівень захворюваності не проявляє наочних тенденцій до зменшення!

Максимальна інтенсивність смертності від туберкульозу спостерігається серед 45-49-літніх чоловіків та 35-39-літніх жінок.

Високий рівень захворюваності на туберкульоз значною мірою зумовлений розвитком хіміорезистентних штамів, внаслідок порушень пацієнтами правил лікування. Сьогодні в Україні близько 25 % нових хворих заразились хіміорезистентними мікобактеріями. У деяких країнах світу ця цифра сягає 50%. Ще одна складова епідемії зумовлена туберкульозом на тлі СНІДу. Майже у половини хворих на СНІД розвивається туберкульоз.

Ситуація в Україні в останні роки (COVID, війна) також ускладнила епідемічну ситуацію в країні, в т.ч. м. Києві.

Так, у 2024 р. по м. Києву зареєстровано 834 випадки туберкульозу, що на 7,9 % перевищило захворюваність 2023 р., в т.ч. серед дітей – 19 випадків (у 2023 р. – 16 випадків)

По Голосіївському району зареєстровано 113 випадків туберкульозу, в т.ч. 2 у дітей, що на 20,2 % вище попереднього року.

Своєчасне виявлення хворих є складовою частиною протитуберкульозних заходів, направлених перш за все, на діагностику заразних епідемічно небезпечних форм туберкульозу.

З приводу запобігання захворюванню на туберкульоз населенню необхідно знати, що заразитися людина може від хворих людей і тварин. Проте основним джерелом збудників (мікобактерій) є люди, хворі на заразні форми туберкульозу з локалізацією процесу в легенях.

Важливе епідеміологічне значення має вживання в їжу сирого молока, масла, вершків, сиру від хворих на туберкульоз корів.

Основний механізм передачі – повітряно-краплинний, коли зараження відбувається при вдиханні повітря, забрудненого краплинками або частинками висохлого слизу, мокротиння хворих після їх кашлю, чхання, розмови.

У зовнішньому середовищі збудники у сухому мокротинні зберігаються місяцями. При утворенні пилу мікроби разом з ним потрапляють до організму людини.

Мікобактерії стійкі до кислот, лугів, ряду дезінфікуючих засобів, підвищеної температури (80⁰С – 20 хвилин). Згубним для них є сонячна радіація, кип’ятіння, сухий жар.

Особливість туберкульозу – це майже безсимптомний початок захворювання (наявність кашлю не обов’язкова), незначне, непомітне для хворого підвищення температури тіла, слабкість, втрата апетиту і маси тіла, яку зазвичай пов’язують з авітамінозом, втомою і т.п., внаслідок чого хворі своєчасно не звертаються по медичну допомогу.

Найпоширенішими симптомами туберкульозу є:

• Кашель, що триває більше 2-3 тижнів;
• Підвищення температури тіла протягом 7 днів і більше;
• Задишка;
• Біль у грудній клітині;
• Втрата апетиту, постійна втомленість;
• Безпричинна втрата ваги;
• Підвищене потовиділення, особливо вночі;
• Домішки крові у мокроті при кашлі (кровохаркання).

Одна людина, хвора на заразну форму туберкульозу, за рік може заразити до 10 оточуючих її людей.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, близько чверті населення світу мають ТБ-інфекцію (інфіковані мікобактеріями туберкульозу), яка клінічно не проявляється. Водночас за даними Глобального звіту ВООЗ за 2024 рік насправді людей, інфікованих ТБ-інфекцією, ще більше.

Перші два роки після інфікування ризик розвитку активного туберкульозу (ТБ) найвищий і залежить від стану імунної системи людини.

Єдиним на сьогодні ефективним методом знизити ризик прогресування ТБ-інфекції до активної форми ТБ є профілактичне лікування туберкульозу.

Хворий на туберкульоз повинен дотримуватись призначеного лікарем лікування, схеми лікування, а також правил гігієни: кашляти, прикриваючи рот носовичком, який потрібно потім дезінфікувати, мати при собі плювальницю з дезінфікуючим розчином, яку після спорожнення необхідно кип’ятити у 2% розчині соди. Посуд хворого потрібно зберігати окремо і кип’ятити після кожного використання протягом 10 хвилин. Необхідно також кип’ятити натільну і постільну білизну хворого. Прибирання приміщення проводять вологим способом. Підлогу і меблі кожного дня миють з використанням деззасобів.

Хворий, що виділяє мікобактерії, є заразним і повинен бути ізольованим (у стаціонарі, окремій кімнаті). Від хворого ізолюють усіх дітей. Всі контактні особи обстежуються на туберкульоз.

Діагностику ТБ-інфекції проводять за допомогою шкірних тестів або тестів вивільнення гамма-інтерферону на основі імуноферментного аналізу. Її рекомендовано проходити людям з високим ризиком прогресування захворювання. До них належать:

• люди, які мали контакт із хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;
• люди, які живуть із ВІЛ;
• пацієнти з силікозом або антрасилікозом;
• люди, яким планується трансплантація органів чи кісткового мозку;
• пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, перитоніальному діалізі або отримують терапію інгібіторами фактору некрозу пухлин альфа.

Також для активного виявлення хворих на туберкульоз на ранніх стадіях проводять флюорографічне обстеження населення (старше 15 років).

Заходи, спрямовані на боротьбу з туберкульозом включають:

• Первинну профілактику (вакцинацію новонароджених у пологовому будинку та ревакцинацію у 7 років неінфікованим туберкульозом дітям, у яких негативна проба Манту).
• Вторинну профілактику (хіміопрофілактику проводять людям, які знаходяться у контакті з хворим, людям з високою чутливістю до туберкуліну та хворим з неактивним туберкульозом і ризиком захворіти на туберкульоз).
• Підвищення рівня життя населення.
• Запобігання зараженню здорових осіб, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-просвітницька робота.

Попри виклики та загрози воєнного стану, в Україні створено умови для рівного доступу до усіх новітніх послуг з діагностики ТБ-інфекції та профілактичного лікування туберкульозу. Вони абсолютно безоплатні.

Профілактичне лікування туберкульозу здійснюється згідно з рекомендаціями ВООЗ. Воно полягає у щоденному або щотижневому прийомі пігулок за здебільшого короткими інноваційними курсами від 1 до 3 місяців.

Призначити профілактичне лікування ТБ може не тільки фтизіатр, а й сімейний лікар. Завдяки впровадженню децентралізованої та людино-орієнтованої моделі надання послуг профілактики ТБ людина може продовжувати жити повноцінно — працювати, навчатися, відпочивати — і водночас отримувати профілактичне лікування за місцем проживання.

Понад 80% контактних людей отримують профілактичне лікування

В Україні профілактичне лікування отримують близько 83% людей, які контактували з людьми, які хворіють на туберкульоз. Такий показник наближає нас до цільового індикатора Політичної декларації Наради високого рівня ООН з питань боротьби з туберкульозом, що має на меті до 2027 року охопити профілактичним лікуванням ТБ 90% людей з ТБ-інфекцією, які мають високий ризик прогресування захворювання.

Ознайомившись з цим матеріалом, будьте свідомими.

БЕРЕЖІТЬ СВОЄ ЗДОРОВ’Я І ЗДОРОВ’Я БЛИЗЬКИХ ВАМ ЛЮДЕЙ. КИДАЙТЕ ЗГУБНІ ЗВИЧКИ І ДОТРИМУЙТЕСЬ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ.