Свято-Пантелеймонівський собор — святиня із заповідної зони столиці
9 серпня Православна церква шанує пам’ять Святого Пантелеймона Цілителя. З нагоди свята розповімо про головний храм Феофанії — Пантелеймонівський собор, де зберігаються частинки чудодійних мощей цього святого.
Історія храму пов’язана з мальовничою місцевістю Лазарівщина під Києвом. Саме тут, на початку ХІХ сторіччя вікарний єпископ Феофан отримує земельну ділянку для будівництва своє заміської резиденції, де за кілька років святий отець збудує невеличку дерев’яну церкву на честь Дива Архангела Михаїла. У 1803 році храм був освячений київським митрополитом Гавриїлом, а сама місцевість отримала назву, відому киянам і до наших часів — Феофанія.
Після смерті єпископа Феофана, розбудову обителі продовжила братія Михайлівського Золотоверхого монастиря, облаштувавши на цій території скит. Точна дата його заснування невідома, але за свідченнями краєзнавців, монастир почав активно розвиватися у 1867 році, коли були побудовані церква Усіх Святих та монастирські келії, які до 1901 року одержали офіційний статус релігійної громади.
До сторіччя від дня свого заснування, братія монастиря вирішує звести великий цегляний храм. У 1904 році відомий київський зодчий та єпархіальний архітектор Євген Єрмаков розробляє проєкт величного собору у русько-візантійському стилі висотою 50 метрів. Збір коштів для втілення цього грандіозного проєкту тривав майже десять років: храм, який одержав назву на честь Святителя Пантелеймона, було освячено у липні 1914 року.
Новозбудована святиня вражала своєю вишуканістю та красою. У декорі фасаду архітектор Євген Єрмаков традиційно поєднав риси модерну з елементами руського стилю, виражених шатровими главками та кокошниками…
На думку краєзнавців, Пантелеймонівський собор є однією із найбільш величних православних святинь київських передмість початку ХХ сторіччя.
На жаль, з приходом радянської влади, у 20-х роках монастир був пограбований та закритий. Важким випробуванням стали для собору і роки Другої світової війни: неподалік від урочища Феофанії проходила лінія оборони Києва, тому храм відігравав важливу роль у якості війського стратегічного об’єкту та зазнав істотних руйнувань.
У 60-х роках у напівзруйнованій святині, від якої лишилася сама лише коробка, облаштували цехи Інституту математики при Національній Академії наук. Під керівництвом Академіка Сергія Лебедєва, чиє ім’я зараз носить вулиця, де розташований Свято-Пантелеймонівський монастир, була облаштована лабораторія, яка працювала над створенням першої у Радянському Союзі цифрової МЕОМ (малої електронної обчислювальної машини).
На початку 90-х років територію монастиря повернули Українській Православній Церкві (на той час, Українському екзархату при РПЦ), її першим настоятелем був архімандрит Серафим (Дем’янів). З його ім’ям тісно пов’язане відродження духовного життя святині.
Проєкт відновлення Свято-Пантелеймонівського храму розробили відомі українські аріхтектори-реставратори Юрій Лосицький та Яків Дегтяр. За їхніми спогадами для відновлення стін святині, довелося використовувати старовинну цеглу з уцілілих залишків дзвіниці.
Собор Святого Пантелеймона був освячений 30 серпня 1998 року митрополитом Київським і Всієї України Володимиром (Сабаданом). На початку 2000-х були відновлений іконостас та виконані храмові розписи…
Побачити його мініатюрну копію можна в музеї «Київ у мініатюрі».
Нині, відроджений монастир відіграє важливу роль у духовному житті міста.
Джерело: Вечірній Київ