Дії населення у зв’язку з викидом в атмосферу хлору, аміаку та бойових отруйних речовин

Аміак (NH₃) — це безбарвний газ із характерним різким запахом та їдким смаком. Він майже у два рази легший від повітря.

За звичайних умов аміак легко зріджується під тиском, а під час випаровування поглинає тепло — сильно охолоджується. Цю властивість використовують у промислових та побутових холодильниках на м’ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах — тобто там, де є потреба в охолодженій продукції. Крім того, аміак є сировиною багатьох хімічних виробництв — зокрема, нітратної кислоти і азотних добрив. Останнім часом зріджений аміак і водний розчин аміаку стали широко застосовувати безпосередньо як азотне добриво.

Зберігають і транспортують цю речовину у зрідженому стані.

Як рідина аміак легший за воду, має меншу густину і в повітрі утворює слабкий дим. Вогненебезпечний, утворює вибухові суміші з повітрям, отруйний. Особливо небезпечний для очей.

У воді аміак дуже добре розчиняється:

• за 0° С і звичайного тиску в 1 об’ємі води розчиняється близько 1 200 об’ємів NH₃;
• за 20° С — 700 об’ємів NH₃.

Концентрований розчин містить 25% NH₃ і має густину 0,91 г/см³. Розчин аміаку у воді називають аміачною водою або нашатирним спиртом. Звичайний медичний нашатирний спирт містить 10% NH₃. Під час нагрівання розчину аміак легко випаровується.

Граничнодопустимі концентрації аміаку:

• поріг сприйняття — 0,035 мг/л;
• подразнення верхніх дихальних шляхів — 0,3 мг/л;
• подразнення очей — 0,5 мг/л;
• подразнення шкіри — 7,21 мг/л (почервоніння, пухирі);
• кашель задушливий — 1,25 мг/л;
• токсична доза — 1,5 мг/л протягом 1 години (50% персоналу може загинути від набряку легенів);
• концентрація 3,5 мг/л за кілька хвилин призводить до смерті.

Ознаки отруєння аміаком:

• сильний кашель і задуха;
• різь в очах;
• порушення частоти пульсу;
• почервоніння шкіри;
• подразнення слизових оболонок та шкіряного покриву.

Після контакту з рідким аміаком виникає обмороження, можливі опіки з пухирями, виразки.

При аваріях з викидом аміаку необхідно:

• сховатись у заглиблене приміщення;
• одягнути протигаз або респіратор із фільтром для захисту від аміаку;
• одягнути пов’язку, змочену слабким розчином лимонної чи оцтової кислоти;
• не користуватись відкритим вогнем, оскільки при змішуванні аміаку з повітрям може утворитись вибухонебезпечна суміш.

Що робити в разі отруєння аміаком:

• винесіть постраждалого на свіже повітря;
• дайте подихати зволоженим повітрям (теплими водяними парами 10%-го розчину ментолу в хлороформі);
• шкіру, слизові та очі промивайте водою або 2%-м розчином борної кислоти щонайменше 15 хвилин;
• в очі закрапайте по дві-три краплі 30%-го альбуциду;
• ніс змастіть оливковою чи вазеліновою олією;
• дайте потерпілому теплого молока з «Боржомі» або харчовою содою;
• у разі спазму голосових щілин треба зігріти ділянку шиї, зробити теплі ванночки, інгаляцію;
• у разі ураження шкіри обмийте її чистою водою, зробіть примочки з 5%-го розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

Дії у випадку появи запаху аміаку:

• виходити із зони зараження необхідно перпендикулярно до напрямку вітру;
• захистіть органи дихання протигазом або ватно-марлевою пов’язкою, рушником чи іншою бавовняною тканиною, складеною кілька разів, попередньо змочивши її 2%-м розчином лимонної чи оцтової кислоти або водою;
• допоможіть дітям, інвалідам, літнім людям;
• щільно закрийте вікна і двері, бажано завісити віконні та дверні пройми тканиною, змоченою в лимонній кислоті або слабкому розчині оцту.

Не панікуйте! Своєчасна та правильно надана допомога врятує життя потерпілому від аміаку. За підозри ураження не допускайте ніяких фізичних навантажень, пийте якомога більше теплого молока, чаю і обов’язково зверніться за медичною допомогою.

Хлор — важкий газ жовтувато-зеленого кольору з різким, задушливим запахом, неметал. При вдиханні дуже подразнює слизову оболонку і викликає гострий кашель, а у великих кількостях — навіть смерть.

Дії населенняу зв’язку з викидом в атмосферу Хлору внаслідок аварії на залізничному транспорті

• сирени і переривчасті гудки підприємств - це сигнал "Увага всім". Негайно ввімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор, уважно слухайте інформаційні повідомлення по телебаченню та радіомовленню щодо порядку і напрямків евакуації та Ваші першочергові дії;
• попередьте сусідів про початок евакуації; надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку, вони підлягають евакуації у першу чергу;
• надіньте ватно-марлеву пов'язку, змочену водою, а краще - 5% розчином лимонної кислоти;
• перед виходом з квартири (будинку) вимкніть нагрівальні прилади, закрийте вікна,  візьміть документи та необхідні речі;
• якщо немає можливості вийти з району зараження, укрийтеся в сховищах або в будинку, попередньо загерметизувавши  вікна, вентиляційні канали, кватирки, двері і т.д.;
• виходити із зараженого району необхідно перпендикулярно напрямку вітру.

Пам’ятайте, що хлор важче повітря, тому накопичується в низьких ділянках, підвалах, тунелях. Для укриття необхідно використовувати  верхні  поверхи висотних будинків та виходити із зараженого району по підвищеним місцям, оминаючи низини, яри.

Ознаки отруєння хлором: під час вдихання парів хлору виникає ураження легень, яке супроводжується набряком киснево-поглинальних альвеол, які під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров’ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Перша допомога при отруєнні хлором:

• одягніть протигаз і виведіть ураженого на свіже повітря. Робити штучне дихання не можна, необхідно у важких випадках застосувати кисневу інгаляцію;
• Забезпечте потерпілому повний спокій. Для зменшення подразнення − вдихання парів нашатирного спирту, промивання очей, рота, носа 2% розчином харчової соди.

Дії в осередку зараження:

• закутайтеся у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою);
• заплющте очі та затамуйте дихання, не біжіть;
• виходьте з зони ураження в бік, який перпендикулярний вітру;
• при неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину і т.д.) так як хлор стелеться до землі.

ПАМ’ЯТАЙТЕ !

Під час знаходження в осередку ураження не поспішайте, приймайте усі міри по захисту органів дихання.  При виявленні будь-якого виду зараження - негайно дзвоніть за тел. 5-01-25.

Бойові отруйні речовини (БОР) — токсичні хімічні сполуки, призначені для ураження живої сили противника. БОР можуть впливати на організм через органи дихання, шкірні покриви і травний тракт.

Класифікація хімічної зброї та клінічні прояви

Фізіологічна класифікація хімічної зброї

• Нервово-паралітичні: Отруйні речовини, які порушують функціонування нервової системи та спричиняють судоми, які переходять в параліч (зарин GB, зоман GD, табун GA, циклозарин GF, етилзарин GE, GР, VX, амітон VG, )
• Загально-отруйні: Швидкодіючі отруйні речовини, які призводять до загибелі в результаті зупинки дихання (синильна кислота АС, хлорциан CK, миш’яковистий водень SA)
• Шкіро-наривні: Речовини, які безпосереднім контактом зі шкірою спричиняють запалення шкіряних покровів (нариви), вражають очі та органи дихання, а також мають інші ефекти (іприт HD, азотисті іприти (HN-1 HN-2, HN-3), кисневий іприт HT, полуторний іприт HQ, люїзити ( L-1, L-2, L-3).
• Задушливі речовини: Перш за все вражають дихальну систему та спричиняють токсичний набряк легенів (фосген CG, дифосген DP, хлорпікрин PS, хлор CL, фосгеноксим СХ) .
• Психотропні речовини (інкапасітанти): Несмертельні отруйні речовини, які здатні тимчасово виводити з ладу уражених. Викликають галюцинації та ілюзорні картини, порушують психіку (BZ, LSD).
• Подразнюючі речовини (ірританти): Несмертельні отруйні речовини, в незначних концентраціях вибірково впливають на нервові закінчення слизових оболонок очей, верхніх дихальних шляхів, шкірних покривів (CS, CR, CA, CN, CNC, CNB, PS, DA, CNS).

Зарин – це нервово-паралітична речовина, не має вираженого запаху чи кольору. Створена людиною. Її використовували під час терористичних атак в Японії в 1994 та 1995 роках. 

Якщо газ вивільняється в повітря, то потрапляє в організм людини через шкіру, слизові оболонки ока та органи дихання. Якщо одяг людини забруднений зарином, то він може випаровувати газ та шкодити людям довкола. Зарин важчий за повітря. Тому буде парувати на низинах, і умовно в підвалі небезпека вища, стверджує Центр з контролю та профілактики захворювань США.

Тяжкість отруєння залежить від кількості газу та як довго людина знаходилась під його дією. Якщо людина вдихнула пари газу, симптоми з’являться вже через декілька секунд. І через декілька хвилин/годин, якщо це була рідка форма зарину.

Основні ознаки того, що людина зазнала дії зарину:

• · шмарклі;
• · сльозотеча;
• · звужені зіниці;
• · біль в очах;
• · порушення зору;
• · сильне слиновиділення та пітливість;
• · кашель;
• · відчуття скованості в грудях;
• · пришвидшене дихання;
• · діарея;
• · нудота/блювання/біль в животі;
• · посилене сечовиділення;
• · сплутаність свідомості;
• · запаморочення;
• · слабкість;
• · головний біль;
• · сповільнене або пришвидшене серцебиття;
• · знижений або підвищений артеріальний тиск.

Навіть мікроскопічна крапля зарину, яка потрапить на шкіру, може спричинити пітливість та посмикування м'язів в місці, де відбувся контакт.

Якщо людина зазнала високих доз зарину, це може спричинити:

• · втрату свідомості;
• · конвульсії;
• · параліч;
• · зупинку дихання.

Іприт або гірчичний газ також був одним з видів хімічної зброї, який використовували під час війни з Сирією. Якщо це був запах часнику чи цибулі – скоріше за все проти людей використовували іприт. Іноді люди відчували запах гірчиці або редьки. Проте не можна вважати запах єдиним індикатором діагностики.

Основний симптом – великі та болісні пухирі на шкірі.

Симптоми часто мають відкладену дію, пише CDС. Це так званий латентний період, пояснює хімік. Але за умов високих концентрацій смерть наступає впродовж кільканадцяти хвилин. Тобто гірчичний газ руйнує клітини через хвилини після контакту. Але через декілька годин після ураження почне з'являтись біль та інші симптоми.

Інші симптоми:

• · сильне слиновиділення;
• · діарея;
• · блювання;
• · звуження зіниць;
• · сльозотеча.

Ціанід або синильна кислота може використовуватись як газ або спрей. Цією речовиною можуть забруднювати і воду, і їжу, її використовують для атак як всередині приміщення, так і на вулиці.

Серед ранніх симптомів отруєння ціанідом:

• · відчуття запаморочення;
• · нудота;
• · блювання;
• · відчуття задухи;
• · відчуття тривоги;
• · пришвидшене дихання;
• · відчуття скованості в районі шиї;
• · проблеми з диханням;
• · спазм м'язів;
• · кома тощо.

Усі вищезгадані симптоми і навіть смерть можуть проявитись як і через декілька хвилин після контакту з БОР, так і через декілька годин чи навіть днів. Наприклад, при отруєнні ціанідом симптоми можуть з'явитись через 30-60 хвилин.

Основні заходи безпеки

• Тримайтеся подалі від випарів, диму, розливів
• Уникайте прямого контакту із небезпечною речовиною;

СІРЧАНА КИСЛОТА - безбарвна рідина з характерним запахом сірки. Дуже їдка.

СОЛЯНА КИСЛОТА - безбарвна рідина, має різкий запах та димить при взаємодії з повітрям.

*Кислоти використовуються в області на підприємствах у містах Хмельницький, Старокостянтинів, Кам’янець - Подільський, Нетішин та смт Теофіполь.

При аваріях з виливом сірчаної (соляної) кислот:

• захистіть органи дихання: одягнути протигаз або респіратор із фільтром для захисту від кислот, або пов’язкою, змоченою розчином харчової соди або води;
• намагайтесь уникати низин, долин, рекомендовано піднятись на пагорби, поверхи (вище третього).

У разі взаємодії з кислотою:

• при потраплянні на шкіру - спричиняє опіки;
• при вдиханні - опіки слизових;
• використовувати пов’язку, змочену у розчині харчової соди;
• у разі потрапляння всередину – рекомендовано викликати рвоту;
• провести полоскання порожнин рота та носа розчином харчової соди.