День пам’яті жертв політичних репресій: шрами, які не зникають
Щороку у третю неділю травня Україна вшановує пам’ять мільйонів українців — жертв політичних репресій. Цей день є болісною і скорботною датою для нашого народу, адже масові репресії та період Великого терору залишили глибокий слід у колективній пам’яті.
Ціна диктатури: мільйони жертв
У роки масових репресій, за різними оцінками, Україна втратила щонайменше 4,4 мільйона людей. Десятки тисяч були розстріляні, сотні тисяч пройшли крізь тортури, в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне лікування. Терор не мав винятків — під удар потрапили науковці, діячі культури, робітники, селяни, службовці, навіть самі партійці.
Сталінська влада прагнула повністю знищити потенційних опонентів і перетворити страх на головний інструмент управління. Арешти проводилися без суду, доноси стали нормою, а атмосфера тотальної недовіри роз’їдала суспільство зсередини.
1937–1938 роки стали піком репресій, організованих за ініціативою Йосипа Сталіна. Цей період отримав назву «Великий терор» — масштабна кампанія, спрямована на ліквідацію «ворогів народу». Участь у показових процесах була частиною «кадрової революції» — інструменту залякування та встановлення безумовної лояльності до режиму.
Приховані трагедії: місця масових поховань
Радянська влада ретельно приховувала сліди злочинів. Багато місць поховань жертв стали режимними об'єктами КДБ. В Україні найбільш відомим є меморіал «Биківнянські могили» — спецділянка НКВС біля Києва, де у 1937–1941 роках відбувалися таємні поховання розстріляних.
Серед інших місць масових поховань:
Рутченкове поле (Донецьк),
Парк культури і відпочинку (Вінниця),
Католицьке кладовище (Умань),
Єврейський цвинтар (Черкаси),
с. Халявин (Чернігівщина),
9-й км Запорізького шосе (Дніпро),
урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ),
Саліна (Львівщина),
Тюрма на Лонцького (Львів) тощо.
Післямови та спроби справедливості
У 1991 році, на тлі краху СРСР, Україна ухвалила Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Вперше політичні репресії було визнано неприпустимим засобом управління. Протягом 1991–2001 років було офіційно реабілітовано понад 248 тисяч громадян.
Історія повторюється
Сьогодні ми знову є свідками злочинів тоталітарного режиму, вже під керівництвом кремлівської влади. Росія повторює страшні практики минулого — репресії, депортації, знищення інакомислення. Український народ сьогодні бореться не лише за свою свободу, а й за право Європи жити у мирі та без диктатури.
Пам’ятаємо, щоб не повторилося
У цей день ми згадуємо всіх, хто постраждав від політичних репресій. Пам’ятаємо про силу і стійкість людей, які вистояли в ті страшні роки. Їхній досвід — пересторога для майбутніх поколінь. Тільки з повагою до історії та захистом прав людини можна збудувати демократичну державу, де кожен почуватиметься гідно, вільно й безпечно.