28 квітня – Всесвітній день охорони праці
Девіз 2017 року - “Удосконалення збирання та використання даних про безпеку та гігієну праці”.
Щорічно за ініціативи Міжнародної конференції відкритих профспілок трудящих, яку підтримала Міжнародна організація праці (МОП) відзначають Всесвітній день охорони праці, Україною підтримано ініціативу МОП і 28 квітня відповідно до Указу Президента від 18 серпня 2006 року № 685/2006 визначено як День охорони праці.
За інформацією Міжнародної організації праці, оптимізація збору достовірних даних вкрай важлива для визначення пріоритетів та удосконалення профілактичних програм, що реалізуються як на національному рівні, так і на робочих місцях. Крім цього, уніфікація національних систем реєстрації і повідомлення дозволить проводити в профілактичних цілях збір і аналіз даних в глобальному масштабі і тим самим мати більш точне уявлення про прогрес, досягнутий у цій галузі. Оскільки дані про нещасні випадки і захворювання, пов’язані з трудовою діяльністю, мають важливе значення для їх профілактики, існує нагальна необхідність удосконалення систем реєстрації і повідомлення, а також збору і аналізу на національному рівні даних з охорони праці. Це дозволить отримати більш надійні показники ефективності національних систем охорони праці та визначити, які проблеми, пов’язані з охороною праці, в першу чергу вимагають виділення відповідних ресурсів.
Травматизм на виробництві є важливою, але недостатньо усвідомленою проблемою нашого суспільства. За офіційними даними, у середньому щороку на виробництві гине 400 осіб і 5 тис. травмуються, з них більше ніж 1 тис. жінок, приблизно 500 працівників стають інвалідами. Співвідношення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає закономірностям, які є у світі. Частота випадків смертельного травматизму в Україні вища і становить майже 7% загальної кількості травмованих, водночас як у країнах Заходу вона дорівнює 0,08-0,12%. Це можна пояснити тим, що значна кількість виробничих травм не реєструється. Істотні труднощі та перешкоди виникають під час порівняння таких статистичних даних у країнах світу. Це зумовлено відмінностями між законодавствами різних країн, їхніми правилами та системами класифікації, особливостями збирання даних і підготовки статистичної документації. Крім того, у статистиці виробничого травматизму не враховано осіб, які працювали за цивільно-правовими угодами, позаяк ці показники потрапляють у категорію випадків, не пов’язаних з виробництвом.
Необхідність об’єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує роботодавця інформувати працівників про умови праці на робочому місці, де вони здійснюватимуть чи здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що реально чи потенційно можуть впливати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати їхньому життю та здоров’ю.
Систематичне і достовірне збирання даних про стан охорони праці та травматизм на виробництві є об’єктивним підґрунтям для аналізування всіх аспектів травматизму й розроблення фахівцями заходів з профілактики на рівні підприємств, регіонів і держави. Оптимізація та підвищення точності збирання даних з використанням новітніх інформаційних систем дасть змогу чіткіше визначати пріоритети в державній політиці у сфері охорони праці, раціонально використовувати людські та матеріальні ресурси й підвищувати рівень безпеки на виробництві.