ОЕСР – створена в Парижі в 1960 році, до неї входять 30 розвинутих держав.
Першою спробою врегулювання діяльності ТНК є акти Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) від 21 червня 1976 року, до яких належать «Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства», а також три взаємопов'язані документи:
1) «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств»;
2) «Національний режим» та
3) «Стимули й перешкоди для міжнародних інвестицій.
В цих документах термін «ТНК» не застосовується, а використано словосполучення «багатонаціональне підприємство», які має наступні ознаки:
- існування декількох підприємств у різних країнах;
- наявність певного звязку між ними;
- здатність одного з цих підприємств суттєво впливати на діяльність інших.
З часом терміни «транснаціональні корпорації» та «багатонаціональні підприємства» нерідко почали вживатися як синоніми.
Названі акти ОЕСР мають 2 особливості:
1) до них додано текст, згідно з яким держави могди не брати на себе або
пом'якшити ті зобов'язання, які випливають з цих документів, .але «не стикуються з внутрішнім правом» відповідних держав.
2) вони застосовуються лише у взаємопов'язаності: прийняття одного з трьох документів тягне за собою обов'язкове прийняття двох інших, а процес правового регулювання здійснюється за використанням усіх трьох документів в їх сукупності.
Пояснюється це тим, що «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств» визначають зобов'язання цих підприємств щодо держав, які приймають (або, що одне й те саме, — права держав, які приймають, стосовно багатонаціональних підприємств); другий документ («Національний режим») встановлює права цих підприємств у державах, які приймають (до речі, обидва ці документи узгоджені між собою); завершується процес третім з документів «Стимули та перешкоди для міжнародних інвестицій», який передбачає усунення перешкод та застосування стимулів з метою сприяння міжнародним інвестиціям.
Слід наголосити, що національний режим згідно з цими документами (як правовий режим, що діє на підставі застосування норми внутрішнього права стосовно як національного, так і багатонаціонального підприємства) повинен усе-таки відповідати міжнародному праву. Стосовно самих цих підприємств, то їм приписуються такі зобов'язання:
— дотримуватися міжнародного права;
— підкорятися праву країни перебування;
— враховувати політику країни перебування;
— співробітничати з країною перебування;
— виключити практику підкупу та субсидій;
— не втручатися у внутрішні справи країни перебування;
— дотримуватися принципу забезпечення конкуренції;
— дотримуватися порядку оподаткування, трудового права, права соціального забезпечення країни перебування;
— розповсюджувати досягнення науки, техніки та технології.
Проте не варто забувати, що ОЕСР не є універсальною міжнародною організацією, тому сфера дії цих документів відповідно обмежена.
