Головна  →  Правові новини  →  28 жовтня 2016

ВСУ висловився про стягнення на предмет іпотеки

 
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 12 жовтня 2016 розглянув справу № 6-504цс16 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
 
При розгляді були повторені правові позиції, висловлені у справах № 6-2026цс16, № 6-1219цс16.
 
1. Статтею 23 Закону «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть в тому випадку, якщо до його відомості не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, які існували до набрання ним права власності на предмет іпотеки.
 
За змістом цієї норми на обличчя, до якого перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до його відомості не було доведено інформацію про обтяження майна іпотекою, переходять всі права і обов'язки іпотекодавця.
 
Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав і обов'язків іпотекодавця на обличчя, до якого перейшло право власності на майно.
 
2. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
 
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
 
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ГК передбачає тільки в статтях 335 і 376 ГК. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК).
 
Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК, слід зробити висновок про те, що законодавцем визначено 3 способи захисту на задоволення вимог кредитора, забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки:
 
1) судовий - на підставі рішення суду;
 
2) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
 
3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
 
У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідної застереження в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
 
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачають передачу іпотекодержателю права власності, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону «Про іпотеку»).

Перейти до спискуВерсiя для друку

 


  

 Консультації з громадськістю