Положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК (до 2012 року не застосовувалася позовна давність до вимог власника про незаконність актів держави, що порушують право власності) не поширюються на позови прокуратури

 

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 28 вересня 2016 розглянув справу № 6-832цс16 за позовом заступника прокурора в інтересах держави в особі Кабміну про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

 

При розгляді була повторена правова позиція щодо закінчення терміну позовної давності для витребування прокуратурою в інтересах держави неправомірно переданої землі.

 

За змістом статей 256, 261 ЦК позовна давність є терміном пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

 

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншим уповноваженим на це особою, відлік позовної давності починається з одного і того ж моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

 

Статтею 361 Закону «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ГПК передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді у межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь в розгляді справ за його позовом і т.д .

 

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені в статті 46 ЦПК. Відповідно до частини першої цієї статті органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права і обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Прокурор, який бере участь у справі, виконує обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

 

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

 

Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

 

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 

Положеннями статті 268 ЦК передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначені вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема в пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється (в редакції до 2012 року).

 

Однак пункт 4 частини першої статті 268 ЦК за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

 

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідально за прийняті його органами незаконні правові акти, їх скасування не повинна ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик закінчення терміну позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності або інше речове право.

 

Отже, з огляду на статус держави і його органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК не поширюються на позови прокуратури, що пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

 

На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.