Згідно зі статтею 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Отже, у разі виникнення затримки виплати заробітної плати працівник має право звертатися до суду за захистом своїх прав з позовною заявою .

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Трудові спори підлягають безпосередньому розглядові в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах (статті 231, 232 КЗпП України).

За загальними правилами підсудності, визначеними у статті 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються до суду за їхнім місцезнаходженням.

Водночас, статтею 110 ЦПК України передбачена можливість пред'явлення позовів, що виникають з трудових відносин також і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Таким чином, при зверненні працівника до суду для вирішення трудового спору він має право обрати суд, у якому розглядатиметься справа, з урахуванням правил, наведених вище.

При зверненні до суду з позовами про стягнення заборгованості із заробітної плати позивачі звільняються від сплати судового збору (стаття 5 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (стаття 116 КЗпП України).

У разі, якщо працівника було звільнено, а повного розрахунку з ним не проведено, виникає необхідність у захисті своїх трудових прав у суді. Також працівник має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку (стаття 117 КЗпП України). Нагадаємо, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України).