Хвороба, яку неможливо ліквідувати, але від якої можна себе захистити, - це дифтерія.

Виникнення епідемій дифтерії бере початок у прадавніх віках (IV-III ст. до н.е.). Проте і у ХХ-ХХІ ст. н.е. вони не покидають людство.

Згадаймо хвацькі 1990-ті роки, коли тільки в Україні захворіло на дифтерію близько 20 тис. людей, з яких 700 українців померло. А кількість ускладнень та летальних випадків від них залишилась непідрахованою.

І от тепер світ знову загомонів про дифтерію.

Випадки захворювання зафіксовані вже на Закарпатті та в м.Києві. На початок листопада 2019р. кількість хворих перевищила 20 осіб. А за статистикою на 1000 хворих помирає до 100 осіб.

Боротьба з дифтерією ведеться шляхом специфічної профілактики – багаторазової імунізації (вакцинація та ревакцинація), в т.ч. дорослого населення.

За інформацією МОЗ, в Україні на даний час низький рівень охоплення щепленнями проти дифтерії – 70% серед дітей, а серед дорослих ще значно нижчий.

Ураховуючи, що джерелом інфекції є людина (хворий, носій), а зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом (при вдиханні), запобігти потраплянню збудника дифтерії до дихальних шляхів практично неможливо. І, якщо людина не має імунітету, виникає захворювання через 3-10 днів від часу зараження.

Проявами дифтерії можуть бути наліти сірого кольору на мигдаликах, в ротоглотці, порожнині носа, ознаки тонзиліту, ларингіту, фарингіту, назофарингіту, трахеїту або їх поєднання. Хвороба супроводжується болем у горлі, підвищенням температури, лихоманкою, набряком слизових оболонок, осиплістю голосу, набряком шиї, збільшенням шийних, підщелепних лімфатичних вузлів, явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Особливостями сучасного епідемічного процесу є:

-         частіше захворювання дорослих, ніж дітей;

-         значна кількість хворих з атиповими, легкими формами, які своєчасно не діагностуються;

-         реєстрація переважної більшості випадків хвороби у великих містах.

Для дифтерії характерна осінньо-зимова сезонність, коли формуються нові колективи після літніх відпусток та канікул, відбувається скупчення людей в закритих приміщеннях. Певний вплив на захворюваність має і кліматичний фактор, під дією якого знижується опірність організму, створюючи сприйнятливі умови для проникнення та розмноження мікроорганізмів, що потрапляють в організм людини.

Викладене свідчить, що Україна перебуває на порозі епідемії дифтерії із значною кількістю імунонезахищеного  від неї населення.

Повторюсь, що єдиним способом захисту від дифтерії та запобіганню розвитку небезпечних ускладнень – це вакцинація у дітей та ревакцинація у дорослих.

Проте варто пам’ятати, якщо з’являються симптоми захворювання, треба терміново звернутись до лікаря.

Дифтерія – це не та хвороба, яку можна перенести «на ногах». Чим раніше встановлений діагноз, тим вищі шанси на одужання.

Лікар-епідеміолог Голосіївського МВЛД – Ольга ГРОМАШЕВСЬКА