Умовами дійсності шлюбу є дві групи вимог: матеріально – правові та формальні. Матеріальні умови – це умови, дотримання яких пов’язане з питанням дійсності шлюбу, а саме: шлюбна дієздатність, а також обмеження щодо можливості укладення Сімейний кодекс України (далі - СКУ) до матеріальних вимог відносить: шлюбний вік, добровільність шлюбу, одношлюбність та відсутність визначених родинних зв’язків.

Що стосується шлюбного віку, то він в Україні становить 18 років. Також у СКУ міститься положення стосовно вступу у шлюб осіб, які досягли 16 років. За заявою такої особи суд може надати право на шлюб, якщо це буде відповідати її інтересам.

Іншою умовою дійсності шлюбу є добровільність шлюбу, що означає вільну згоду на шлюб як жінки, так і чоловіка. Особи, які бажають вступити у шлюб, мають зробити особисті заяви з власної волі.

Щодо одношлюбності, то згідно зі ст. 25 СКУ, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Цивільний або партнерський шлюб не вважається дійсним,  тобто не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. На практиці це може породжувати певні несприятливі наслідки, особливо коли мова йде про реалізацію немайнових прав та виконання подружніх обов’язків.

Наступною умовою дійсності шлюбу є заборона укладати шлюб між родичами. Обмеження в укладенні шлюбу по боковій лінії в різних країнах різноманітні, все залежить від культурних, моральних цінностей суспільства, традицій та обрядів тих народів, які домінують в тій чи іншій країні. В Україні встановлено, що не можуть перебувати у шлюбі особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

У деяких країнах перешкодою для укладення шлюбу може стати певне захворювання, якщо воно становить небезпеку для здоров’я іншого з подружжя. Наприклад, є неможливими шлюби з особами, що страждають на венеричне захворювання або ВІЛ, душевнохворими. Українське законодавство подібних положень не містить. Але під час подачі заяви про реєстрацію шлюбу майбутньому подружжю пропонують пройти медичне обстеження.

Українському законодавству доречно було б перейняти досвід Федеративної Республіки Німеччини  щодо заборони жінці укладати шлюб протягом 302 днів з моменту смерті чоловіка. Так званий «жалобний строк» встановлюється з метою запобігання проблем, пов’язаних із встановленням батьківства.

Про різностатевість шлюбу, в українському законодавстві чітко прописано, що шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований в органі державної реєстрації.

Формальні умови фактично визначають форму укладення шлюбу. До кола формальних умов дійсності шлюбу належать – заручини. Подання заяв до органу державної реєстрації актів цивільного стану фактично є заручинами (хоча саме цей термін був виключений із СКУ). З моменту подання заяв особи, які виявили бажання зареєструвати шлюб, набувають нового статусу – наречених.

В Україні ч.3 ст. 28 СК передбачає виключення щодо обов’язкового особистого подання заяви про реєстрацію шлюбу. Тут йдеться про те, що якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу ДРАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Потрібно відразу наголосити, що мова йде лише про подання заяви, а не власне про реєстрацію шлюбу. Інше бачення з цього приводу у німецького законодавця: особиста присутність чоловіка та жінки, які укладають шлюб, є обов’язковою у момент його реєстрації, однак за наявності поважних причин шлюб може бути зареєстровано за відсутності однієї із сторін, але через посередника («шлюб у рукавичках»).

 В Україні реєстрація шлюбу відбувається органами реєстрації актів цивільного стану, як правило, у вигляді урочистої церемонії, мета якої публічно повідомити та відзначити серйозність намірів сторін і наслідків, які виникають для них. Церемонія, окрім офіційних правил, обов’язково супроводжується національними традиціями та обрядами.

Шлюби, укладені з порушенням вимог, що встановлені законом, є нікчемними або заперечними. Нікчемність шлюбу може спричинити, наприклад, нехтування перешкодами до реєстрації шлюбу. В Україні СКУ розмежовує шлюби на такі, в яких порушені матеріальні умови дійсності шлюбу (шлюб укладено з недієздатними, між родичами прямої лінії споріднення тощо), щодо яких автоматично анулюється актовий запис про шлюб – нікчемні, і шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду (наприклад, фіктивний, зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки) або можуть бути визнані недійсними (наприклад, з особою, яка не досягла шлюбного віку) – оспорювані.

Враховуючи вищевикладене, можемо зазначити, що дотримання умов дійсності шлюбу, як матеріальних, так і формальних, забезпечує та гарантує кожному його конституційні права і свободи, а також сприяють чіткості та ефективності процедури реєстрації шлюбу, підвищенню правосвідомості наречених.

Начальник Голосіївського районного

у місті Києві відділу державної

реєстрації актів цивільного стану

Головного територіального управління

юстиції у місті Києві            В.М.Жданович